в означеннях
Тлумачення, значення слова «смуга»:

СМУ́ГА, и, жін.

1. Видовжена, обмежена чим-небудь частина якоїсь поверхні, простору, що виділяється на загальному фоні своїм виглядом, кольором і т. ін. Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими квітками (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 85); Широкі смуги пшениці заможних хліборобів чергувалися з вузенькими та довгими стьожечками бідняцької кукурудзи (Юрій Смолич, I, 1958, 51); Крізь щілину відхилених дверей вузенька смуга світла тяглась із великої кімнати (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 44);  * У порівняннях. Вдалині синіми смугами виднілися.. ліси (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 78);
//  Довга риска, лінія на якій-небудь поверхні. Попідмощували ми на спину горби, позав'язували вуха старими хусточками, понаводили на щоках смуги (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 315); Петрові виступили смуги на лиці, червоні, як розкраяний буряк (Лесь Мартович, Тв., 1954, 120);
//  Довгастий знак на тілі від удару. Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 171); Ремінний батіг ляснув серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу (Панас Мирний, IV, 1955, 310);
//  Складка на шкірі обличчя, тіла людини або тварини. По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Панас Мирний, I, 1954, 319); Застигле обличчя вогнем ненависті заллялось, і смуги зморщеного лоба розпрямлялися (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 91);
//  Про те, що набуло видовженої, довгастої форми. Вже третій день над степом вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 113);
//  Суцільний ряд, лінія кого-, чого-небудь, розташованого один поруч з одним. Делегати з'їзду і гості — шикуємося в смугу — лаву (Василь Еллан, II, 1958, 24).

2. Довгастий шматок тканини, паперу, металу і т. ін. Пани понапинали здорові намети з полотна та повсті, облицьовані червоними та жовтими шовковими смугами (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 217).

3. Зона, пояс, що характеризуються певним кліматом, рослинністю і т. ін. В лісовій смузі північної половини європейської території селища влаштовували на берегах річок та озер (Історія СРСР, I, 1956, 6); Помірна смуга;
//  Певна ділянка, територія, де відбувається що-небудь або яка відведена під щось чи зайнята чимсь. Колона, минувши смугу трясовин.., зморена, облипла багнюкою, видобулась, нарешті, знову на тривке, загускле дно (Олесь Гончар, II, 1959, 418); Перекопська рівнина.. починається за Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться вздовж ріки з південного заходу, незайманий степ аж до Мелітопольщини (Юрій Яновський, II, 1958, 179);
//  Місцевість, що займає певне географічне положення. Увечері полк знявся, ввійшов у смугу Малих Карпат (Олесь Гончар, III, 1959, 334); — Доповідають [чиновники] про те, щоб малоземельних та безземельних селян переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку (Михайло Стельмах, I, 1962, 16).
 Прикордонна смуга — територія, що тягнеться вздовж кордону. Невесело жилося німцям і гетьманцям у прикордонній смузі — кожної ночі, невідомо в якому місці, невідомо якими силами, а все нові й нові удари (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 44); Природна смуга див. природний; Прифронтова смуга — територія, що тягнеться вздовж фронту. В середині січня вона [дивізія] досягла прифронтової смуги і стала розвантажуватися на станції Горовастиця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 485); Смуга осілості див. осілість.
Захисна (полезахисна, лісова) смуга — штучне лісове насадження, що його створюють на полях для захисту посівів від бур і суховіїв, поліпшення водного режиму ґрунту і запобігання його ерозії. Навколо саду вирішили [школярі] посадити захисну смугу з акацій, кленів, беріз (Олесь Донченко, V, 1957, 201); Полезахисні смуги, водойми, ставки...Ліси в степу... Нема палючих вітрів, нема чорних вихорів і бур... (Остап Вишня, I, 1956, 396); Суховій біжить по полю, Заплітається в траві. Він кляне жорстоку долю, Пада в смуги лісові (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 106); Пристовбурна смуга див. пристовбурний.

4. Ділянка земельного угіддя, відмежована від сусідньої ділянки. Трактор робив у полі нечувані діла.. — Що скажеш, Опанасе? — звернувся Губернатор до Опанаса, що орав свою непишну смугу (Олександр Довженко, I, 1958, 84); — Ще й сонце не сіло, коли ми свою смугу перейшли. Впали на стерню, рук і ніг не чуємо.. Куди ж там: такий шмат утяли! (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 13).

5. перен. Проміжок часу, період, відмінний від попереднього або наступного певними подіями, явищами і т. ін. Чернишевський справедливо назвав найвизначнішу смугу в розвитку російської літератури XIX століття гоголівським періодом (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 138); Людина, вступивши в партію, вступає в нову смугу життя, на її плечі лягає величезна відповідальність не лише за себе особисто, а й за поведінку оточуючих людей (Комуніст України, 9, 1963, 69);
//  Період у настрої, стані людини. У нього смуга нового захвату і дивної ніжності, він закохався в Тіля Уленшпігеля (Терень Масенко, Роман.., 1970, 114);
//  Період наявності, існування чого-небудь. Прийде весна, прийде друга, .. Не раз суму зникне смуга; У сміх загуля (Павло Грабовський, I, 1959, 334).

6. перен. Послідовний безперервний ряд подій, явищ і т. ін. Ленін бачив, що Росія перша має почати смугу революцій нової історичної епохи (Ленін, Коротка біографія, 1955, 46).

7. у знач. присл. смугою. В один ряд, в одну лінію. По них [узгір'ях], у довжину, рівною.. смугою простяглися липи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); По шляху з Перекопу, розтягнувшись довжелезною смугою, мчать автомобілі (Олесь Гончар, II, 1959, 359).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 417.

Коментарі (0)