СМУ́ГА, и, жін.
1. Видовжена, обмежена чим-небудь
частина якоїсь поверхні, простору, що виділяється на
загальному фоні своїм виглядом, кольором і т. ін.
Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими
квітками (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 85); Широкі смуги пшениці
заможних хліборобів чергувалися з вузенькими та
довгими стьожечками бідняцької кукурудзи (Юрій Смолич, I,
1958, 51); Крізь щілину відхилених дверей вузенька смуга
світла тяглась із великої кімнати (Олесь Досвітній, Вибр., 1959,
44); * У порівняннях. Вдалині синіми смугами виднілися..
ліси (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 78);
// Довга риска, лінія на
якій-небудь поверхні. Попідмощували ми на спину
горби, позав'язували вуха старими хусточками, понаводили
на щоках смуги (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 315); Петрові
виступили смуги на лиці, червоні, як розкраяний буряк
(Лесь Мартович, Тв., 1954, 120);
// Довгастий знак на тілі від
удару. Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од
самої шиї (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 171); Ремінний батіг ляснув
серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу
(Панас Мирний, IV, 1955, 310);
// Складка на шкірі обличчя,
тіла людини або тварини. По зблідлому сухому обличчю,
котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі
смуги (Панас Мирний, I, 1954, 319); Застигле обличчя вогнем
ненависті заллялось, і смуги зморщеного лоба розпрямлялися
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 91);
// Про те, що набуло
видовженої, довгастої форми. Вже третій день над
степом вдалині накреслювалася на небі легка смуга
напівпрозорих хмар (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 113);
//
Суцільний ряд, лінія кого-, чого-небудь, розташованого один
поруч з одним. Делегати з'їзду і гості — шикуємося в
смугу — лаву (Василь Еллан, II, 1958, 24).
2. Довгастий шматок тканини, паперу, металу і т. ін. Пани понапинали здорові намети з полотна та повсті, облицьовані червоними та жовтими шовковими смугами (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 217).
3. Зона, пояс, що характеризуються певним кліматом,
рослинністю і т. ін. В лісовій смузі північної половини
європейської території селища влаштовували на берегах
річок та озер (Історія СРСР, I, 1956, 6); Помірна смуга;
// Певна ділянка, територія, де відбувається
що-небудь або яка відведена під щось чи зайнята чимсь.
Колона, минувши смугу трясовин.., зморена, облипла
багнюкою, видобулась, нарешті, знову на тривке, загускле
дно (Олесь Гончар, II, 1959, 418); Перекопська рівнина..
починається за Дніпром, на південь від Каховки, смуга
пісків тягнеться вздовж ріки з південного заходу,
незайманий степ аж до Мелітопольщини (Юрій Яновський, II, 1958,
179);
// Місцевість, що займає певне географічне
положення. Увечері полк знявся, ввійшов у смугу Малих
Карпат (Олесь Гончар, III, 1959, 334); — Доповідають [чиновники]
про те, щоб малоземельних та безземельних селян
переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку
(Михайло Стельмах, I, 1962, 16).
Прикордонна смуга — територія, що тягнеться
вздовж кордону. Невесело жилося німцям і гетьманцям
у прикордонній смузі — кожної ночі, невідомо в якому
місці, невідомо якими силами, а все нові й нові удари
(Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 44); Природна смуга див.
природний; Прифронтова смуга — територія, що тягнеться
вздовж фронту. В середині січня вона [дивізія]
досягла прифронтової смуги і стала розвантажуватися
на станції Горовастиця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 485); Смуга
осілості див. осілість.
▲ Захисна (полезахисна, лісова) смуга — штучне
лісове насадження, що його створюють на полях для
захисту посівів від бур і суховіїв, поліпшення водного
режиму ґрунту і запобігання його ерозії. Навколо саду
вирішили [школярі] посадити захисну смугу з акацій,
кленів, беріз (Олесь Донченко, V, 1957, 201); Полезахисні смуги,
водойми, ставки...Ліси в степу... Нема палючих вітрів,
нема чорних вихорів і бур... (Остап Вишня, I, 1956, 396);
Суховій біжить по полю, Заплітається в траві. Він
кляне жорстоку долю, Пада в смуги лісові (Платон Воронько,
Коли виростають крила, 1960, 106); Пристовбурна смуга
див. пристовбурний.
4. Ділянка земельного угіддя, відмежована від сусідньої ділянки. Трактор робив у полі нечувані діла.. — Що скажеш, Опанасе? — звернувся Губернатор до Опанаса, що орав свою непишну смугу (Олександр Довженко, I, 1958, 84); — Ще й сонце не сіло, коли ми свою смугу перейшли. Впали на стерню, рук і ніг не чуємо.. Куди ж там: такий шмат утяли! (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 13).
5. перен. Проміжок часу, період, відмінний від
попереднього або наступного певними подіями, явищами
і т. ін. Чернишевський справедливо назвав найвизначнішу
смугу в розвитку російської літератури XIX століття
гоголівським періодом (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964,
138); Людина, вступивши в партію, вступає в нову
смугу життя, на її плечі лягає величезна відповідальність
не лише за себе особисто, а й за поведінку оточуючих людей
(Комуніст України, 9, 1963, 69);
// Період у настрої, стані
людини. У нього смуга нового захвату і дивної ніжності,
він закохався в Тіля Уленшпігеля (Терень Масенко, Роман.., 1970,
114);
// Період наявності, існування чого-небудь. Прийде
весна, прийде друга, .. Не раз суму зникне смуга;
У сміх загуля (Павло Грабовський, I, 1959, 334).
6. перен. Послідовний безперервний ряд подій, явищ і т. ін. Ленін бачив, що Росія перша має почати смугу революцій нової історичної епохи (Ленін, Коротка біографія, 1955, 46).
7. у знач. присл. смугою. В один ряд, в одну лінію. По них [узгір'ях], у довжину, рівною.. смугою простяглися липи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); По шляху з Перекопу, розтягнувшись довжелезною смугою, мчать автомобілі (Олесь Гончар, II, 1959, 359).