в означеннях
Тлумачення, значення слова «смик»:

СМИК 1 а, чол. Те саме, що смичок 1. Перетанцювавши пару разів, він під час паузи взяв у музики скрипку і повів смиком по струнах (Іван Франко, VIII, 1952, 32); Ти смієшся, дзвінко граєш І, що хворий ти — не знаєш.. Вдарив дзвін... твоя рука Знов відшукує смика (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 188);  * У порівняннях. Гнеться над тином худий, наче смик, Полікарп (Михайло Стельмах, II, 1962, 43).
Бабин смик, заст. — парубок, який одружується із старою багатою жінкою. Один бабин смик, який заради маєтку одружився на старшій.. і слабій жінці, чекаючи її смерті, розставляв сіті на дівчат (Літературна Україна, 8.I 1963, 4); Перепався (перепалася) на смик див. перепадатися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 403.

Коментарі (0)

СМИК 2, а, чол.

1. Ремінь або ланцюжок, яким зв'язують гончих собак, прикріплюючи його до нашийників. При поясі у вершників були шаблі, а в руках луки із стрілами. За сідлом вели, як собак на смику, двох жінок (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 124); Легенький свист. То Йосип Євдокимович подає знак, що він уже на місці. Відпускаються з смика Докучай і Бандит (Остап Вишня, II, 1956, 125).

2. Пара або дві пари гончих собак, зв'язаних ременем або ланцюжком для полювання. Дівчата з криком кидаються врозтіч. З-за брами виїжджає блискучий похід. Попереду ловчі із смиком псів (Іван Кочерга, I, 1956, 451).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 403.

Коментарі (0)

СМИК 3, присудк. сл., розм. Уживається за знач. смикнути і смикнутися. Що рибка смик — то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 76); — Іду — а мороз такий, що туман стоїть і губи злипаються. Я флягу відчеплю, спирту — смик і потихеньку просуваюся далі (Тют!, Вир, 1964, 262); Пішли обоє, влізли до саду, наїлися винограду, і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Лисичка ступила необережно, та і зловилася в сильце (Іван Франко, IV, 1950, 76); Відьма, це ж вона — відьма! ..Вона з двора — я за нею. Вона попід тином смик сюди, смик туди — я за нею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 263).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 403.

Коментарі (0)