в означеннях
Тлумачення, значення слова «смирний»:

СМИ́РНИЙ, а, е. Покірний, лагідний (про людину); спокійний, не норовистий, не злий (про тварину). — Усе парубоцтво — як один. Усіх знаємо, усі чесні, усі добрі, усі смирні (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 397); Каленяк уже давно не бачив свою дружину такою смирною. Побоювався, що вчинить веремію, а вийшло навпаки — принишкла (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 39); Воли такі смирні, тихі... (Панас Мирний, I, 1949, 351); З хліва в дірку, вище од дверей, виглядала смирна коняка з добрими очима (Нечуй-Левицький, II, 1956, 376);
//  у знач. ім. смирний, ного, чол.; смирна, ної, жін. Покірна, лагідна людина. Смирного й на тім світі б'ють (Номис, 1864, № 4079); Кожному упала нарізна дорога, — Смілому багата, смирному убога (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 273);
//  Який виражає покірність, лагідність. — Який ви ще молодий та зелений! — сказала Каралаєва, хитаючи головою і дивлячись в самісінькі смирні очі Ломицькому (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 53); — Підводи готові. Можна їхати сказав він і сів на стілець. Говорив смирним, тихим голосом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 33);
//  Спокійний у вияві, протіканні (про життя, роботу і т. ін.). Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста з мого чола з того часу, як я до роботи взялась, тихої, смирної (Леся Українка, I, 1951, 260).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 405.

Коментарі (0)