СМИСЛ, у, чол.
1. Уявлення про щось, поняття,
розуміння чого-небудь. [Олеся:] Такий тільки чоловік
усьому дав інший смисл, і в те, що нам часто вбачається
вже мертвим, він вдуває дух животворящий... (Марко Кропивницький,
II, 1958, 335);
// Роль, важливість чого-небудь. Робітнича
самостійність, вплив робітників на свою фракцію,
розв'язування самими робітниками питань своєї партії
— ось у чому великий історичний смисл того, що
відбувається (Ленін, 23, 1972, 50); Глибокий політичний
смисл полягав і в тому, що «Русалка Дністровая» була
книжкою, головним героєм якої був народ (Радянське літературознавство,
1, 1957, 110).
2. Внутрішній зміст, суть чого-небудь; значення. І поезія, і звуки, і образи — все зрушувало, все розкривало схований гарячий смисл і усміхалося (Гнат Хоткевич, II, 1966, 119); Скільки краси в товаристві, в любові людини до людини! Скільки високого смислу в почутті рівності і дружби народів! (Олександр Довженко, III, 1960, 70).
3. Мета, завдання, призначення чого-небудь. Ми не
вкладаємо смислу нашого життя в саму працю, лише в те,
що ми за нашу працю одержимо (Ольга Кобилянська, III, 1956, 103);
Партія існує для народу, в служінні йому бачить смисл
своєї діяльності (Програма КПРС, 1961, 122);
// розм.
Користь, вигода. — Чи є смисл приймати такі страждання
за дурненький, малий факт, за факт одставки
якогось там жандаря? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 176); — А який,
скажи мені, смисл у схрещуванні саме рослин різноманітних
видів? — спитав Жуков (Олександр Довженко, I, 1958, 474).