в означеннях
Тлумачення, значення слова «снаряд»:

СНАРЯ́Д, чол.

1. род. а. Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати. В Гусакові часто рвуться снаряди (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 205); Німецький снаряд прошумів над будинком в наш бік і вибухнув десь недалеко (Олесь Гончар, III, 1959, 163); Разом з бомбами довкола рвалися міни й снаряди (Яків Баш, На землі.., 1957, 36);  * У порівняннях. Округле, мов снаряд, тіло хижої птиці чогось нагадало Тимофію Січкаря (Михайло Стельмах, II, 1962, 40).

2. род. а. Пристрій для спортивних вправ. До програми змагань входило багато.. комбінацій на перекладині, брусах та інших снарядах (Спорт на Україні, 1958, 122); Стройовим кроком підійшов [Сергій] до турніка і спинився в чотирьох метрах від нього. — До снаряда! — вигукнув офіцер (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 50).

3. род. а. Механізм, апарат, технічний пристрій для провадження яких-небудь робіт, наукових досліджень і т. ін. Глибинні геофізичні снаряди дають можливість обходитися без «речових доказів» розташування пластів [землі] (Наука і життя, 11, 1965, 32).
 Керований снаряд — безпілотний літальний апарат, що рухається за траєкторією, визначеною системою керування. У післявоєнний час ракети почали використовувати для дослідних польотів на великі висоти. Посилена увага приділялась створенню ракетних керованих снарядів (Наука і життя, 8, 1958, 15).

4. род. у, заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). Держась [держачись] воєнного обряду, Готовили [бояри] заздалегідь Багацько всякого снаряду, Що сумно аж було глядіть (Іван Котляревський, I, 1952, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 422.

Коментарі (0)