СНІДА́НОК, нку, чол.
1. Їжа, признач. для споживання вранці. З'їв [Аркадій Петрович] без апетиту сніданок і пішов по хазяйству (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396); Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 90).
2. Те саме, що снідання 1, 3. По готелях глухо гудуть
-вже гонги, скликаючи на сніданок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 413);
Після сніданку губернатор показав гостям своїх коней
(Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 439);
// у знач. присл.
сніданком. Коли снідають. — Ну, зараз на добраніч. Я ще маю
обмізкувати цю справу, а сніданком, — стишує
[Чорнокнижний] голос, — непомітно приходьте до мене...
(Михайло Стельмах, I, 1962, 449).
Добрий сніданок — останні години ранкової пори.
Вже в добрий сніданок другого дня прибіг посланець
(Іван Ле, Вибр., 1939, 52); В добрий сніданок підійшов
[Чорноус] до села, де жила дружина покійного друга
(Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 16); Другий сніданок:
а) їжа, признач. для споживання незадовго до обіду;
б) час незадовго до обіду, признач. для споживання
їжі. Ще до обіда [обіду], перед панським другим
сніданком, панна Юзя пробігла мазурковим кроком по довгій
жовтенькій, мов золотій, стежці до альтанки (Леся Українка,
III, 1952, 666); Палити на сніданок див. палити;
Сонце (сонечко) підбилося (підійшло, піднялося і т.
ін.) на сніданок — те саме, що Сонце (сонечко) підбилося
(підійшло, піднялося і т. ін.) на снідання (див.
снідання). Як сонце піднялося на сніданок, Катерина
одержала у Генріха кривавицею затруджені гроші
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 79).
▲ Віддати (віднести, залишити і т. ін.) мишам на
сніданок що — не цінуючи чого-небудь, занедбувати
його, доводити до псування. В бібліотеці.. висять
портрети поважних предків; дивляться вони розумними
очима на виснажених нащадків, що не тільки не заклали
нової бібліотеки, а навіть стару оддали мишам на
сніданок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 154).