в означеннях
Тлумачення, значення слова «сніг»:

СНІГ, у, чол. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу — літо без хліба (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 100); По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає (Тарас Шевченко, II, 1963, 143); Надворі йшов лапатий сніг, неначе в повітрі літали горобці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 348); Сніг падав безшелесно й рівно (Максим Рильський, I, 1960, 125);  * Образно. Промениста ромашка запорошила снігом увесь лан (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 142);  * У порівняннях. Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361);
//  Суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь. Лечу, лечу, а вітер віє, Передо мною сніг біліє (Тарас Шевченко, I, 1963, 241); Яка гарна буде та гора взимку серед чорних лісів, коли її вкриє білий сніг (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 78); По ровах, де ще недавно лежали сніги, стояла густа і чорна, як дьоготь, вода (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99);  * У порівняннях. Синіли невеличкі ліски, чорніли хуторки, за ними піски, мов сніги, біліли і виблискували (Панас Мирний, I, 1954, 256); На столі білий як сніг обрус, добірні страви й напитки (Леся Українка, III, 1952, 472);
//  Холодний край. Ти нас з України Загнав, голих і голодних, У сніг на чужину Та й порізав (Тарас Шевченко, I, 1963, 249).
Боятися, як торішнього снігу — зовсім не боятися. [Микита:] Гляди, щоб я тебе іноді, бува, не мазнув по губах!.. [Маруся (регоче):] Ох лишенько! Я ж тебе так точнісінько боюсь, як торішнього снігу (Марко Кропивницький, I, 1958, 79); — Ну й язик у тебе.. Гляди, Іванові скажу. — Боюсь я його, як торішнього снігу, — стрепенулась Марійка, і на зібраних устах її заворушилась упертість (Михайло Стельмах, II, 1962, 26); Було (буде, є) [стільки] користі (потіхи і т. ін.), як з (із) торішнього снігу — зовсім не було, не буде, немає користі, потіхи тощо. — Добре, ясновельможна княгине, добре! Прийду та допоможу тобі, хоч і з мене певно буде користі, як з торішнього снігу (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 114); — Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було би з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Іван Франко, I, 1955, 60); Вічний сніг див. вічний; До білого снігу — дуже довго, тривалий час. — Я вам, дядьку Савко, як дам, то до білого снігу не забудете (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 268); До глибокого снігу — до глибокої зими. — Як напровесні випустиш свиноту з подвір'я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (Михайло Стельмах, I, 1962, 72); До [першого] снігу — до початку зими. — Справив їй святешні чоботи, так вона їх, звиняйте, вже і в будень тягає і навіть тепер, до снігу, носить (Михайло Стельмах, II, 1962, 21); Зимою (взимку) снігу не дістанеш див. діставати; Орати носом сніг див. орати; Побіліти, як сніг див. побіліти; Потрібний (потрібен), як торішній сніг див. потрібний; Сніг куриться див. куритися; Як сніг на голову див. голова.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 423.

Коментарі (0)