СНІ́ЖКА, и, жін.
1. Невелика, тверда грудка, зліплена
із снігу. Вискакую на подвір'я, вмиваюся першим
снігом, ліплю сніжку, шпурляю в верховіття осокора
(Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 299); Юрко наздоганяв,
на бігу ліпив сніжки, ціляв ними у вертку дівчину (Василь Козаченко,
Вибр., 1947, 29).
У (в) сніжки грати (гратися, гуляти) — брати
участь у грі, при якій ті, що грають, намагаються закидати
один одного грудками, зліпленими із снігу. З школи
племуя іде молоде, В сніжки грають веселі хлоп'ята...
(Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 43); Осторонь хлопчики із
сміхом та вереском гралися в сніжки або будували фортецю
з снігу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 465); Він катався з
хлопцями на санках, гуляв у сніжки (Оксана Іваненко, Пошта.., 1943,
33).
2. тільки мн., кул. Білки, збиті з цукровою пудрою і зварені в киплячому молоці.