СНОПИ́ЩЕ, а, чол. Збільш. до сніп. Яринка потягла великий ліщиновий сніп на горбок. Важкий снопище був, і дівчинка зупинилась відпочити (Олесь Донченко, IV, 1957, 136).
СНОПИ́ЩЕ, а, чол. Збільш. до сніп. Яринка потягла великий ліщиновий сніп на горбок. Важкий снопище був, і дівчинка зупинилась відпочити (Олесь Донченко, IV, 1957, 136).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 428.