СНИТИ, сню, сниш, недок., розм.
1. про кого — що,
ким, чим і без додатка. Бачити уві сні. Тої ночі.. спав
[Тарас] твердо і снив про приобіцяну роботу (Степан Ковалів,
Світ.., 1960, 47); Кузьмін вірив, що обов'язково побачить
Леніна. Він жив, він снив цією мрією (Юрій Збанацький, Сеспель,
1961, 62); І все ж Ольги він не міг забути. Він ходив з
мріями про неї, снив нею (Петро Колесник, Терен.., 1959, 131);
// перен. Переставати діяти, рухатися; зупинятися
(про машини, механізми і т. ін.). Церква, обкутана аж
до купола чорним лахміттям ясенків. А далі.. снить
шестикрилий Говорушин вітряк (Іван Кириленко, Вибр., 1960,
166);
// Переставати виявляти ознаки життя; затихати.
На дальніх узбережжях Снять в задумі тихі верби
(Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 124).
І (й) не снив хто — і не снилося кому-небудь.
— Зроду-віку ніхто й не снив такого багатства та
розкоші (Марко Вовчок, I, 1955, 307).
2. з інфін. Бачити уві сні здійснення чого-небудь. Якось мати обмовилась, що колись її донька і марила, і снила купити справжні коралі (Михайло Стельмах, I, 1962, 603).