в означеннях
Тлумачення, значення слова «собачий»:

СОБА́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до собака 1. Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м'ясом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211); Подавали солодке. Савка гримів ложечками і простягав білі у рукавичках руки між лікті панів і собачі морди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 388); Десь здалека чувся гомін, собаче гавкання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 65); Оленячі і собачі запряги й досі в найпоширенішим транспортом на півночі (Наука і життя, 3, 1971, 54);
//  Зробл. із хутра собаки. Собача шуба.
Собача кропива див. кропива; Собача петрушка див. петрушка Собача рожа див. рожа; Собаче мило див. мило.

2. у знач. ім. собачі, чих, мн. Родина хижих ссавців, до яких належать собака, вовк, лисиця і т. ін.

3. перен. Власт. собаці; такий, як у собаки. Вдача собача: не брехне, то й не дихне! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 170); [Молодиця:] Погляд [у Сербина] якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі піде (Степан Васильченко, III, 1960, 25); Опустився [Денис] перед нею [криницею] на коліна, .. засунув у чорну дірку голову, жадібно припав до холодної, як лід, чистої, свіжої води і довго пив її собачими хльобками [ковтками], не переводячи подиху (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 244).
Собача вірність (відданість) — надзвичайна вірність, відданість. — Собача вірність у нього! (Іван Франко, IV, 1950, 82); Собача смерть — ганебна смерть. Пропав [Брюховецький] під киями собачою смертю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 193); Собачий нюх у кого — хтось має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти що-небудь приховане, таємне. [Циганка:] Герцик увесь день зорить за мною.. О, у нього собачий нюх (Марко Кропивницький, V, 1959, 473); Собачі очі — очі, що виражають відданість, покірність. Ситник дивився на князя ясними собачими очима (Павло Загребельний, Диво, 1968, 531).

4. перен., розм. Дуже тяжкий. Ой, чумаче, чумаче, життя твоє собаче (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 91); Полковник рідко співчував комендантові у його собачій роботі (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 108).

5. перен., розм. Надзвичайно сильний, крайній у своєму прояві. Я ще дуже безсильний, то правда, — але болю не чую. Тільки голод, собачий голод!.. (Іван Франко, I, 1955, 348); — Знаєте, яка тут нудьга... Яка собача нудьга сидіти в цих прокислих виноградниках (Олесь Гончар, III, 1959, 195).
Собачий холод див. холод.

6. розм. Уживається як складова частина лайливих висловів. «Добре, годі! тепер співай!» «Не вмію, їй-богу!» «Не божись, собача шкуро!» (Тарас Шевченко, I, 1951, 89); — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); До групи полонених запорожців.. підбіг хорунжий. — Вперед! Ідіть, собачі душі! (Олександр Довженко, I, 1958, 250).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 431.

Коментарі (0)