в означеннях
Тлумачення, значення слова «собака»:

СОБА́КА, и, чол. і рідше ж.

1. Домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні і т. ін. По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 174); Чіпка вступив у двір. Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (Панас Мирний, I, 1949, 269); Хряпнула хвіртка, і цеповий собака загавкав і з цепу рвався — до воріт (Андрій Головко, II, 1957, 44); Нині собаки використовуються у карному розшуку і як поводирі сліпих, шукають корисні копалини і підземні гриби трюфелі, доглядають дітей і пасуть худобу, охороняють державні кордони, виносять із поля бою поранених, шукають міни (Знання та праця, 7, 1970, 29); У витягнутій.. руці він тримав поводок мисливського собаки (Олександр Довженко, I, 1958, 422); Подзвонили до району, викликали з міліції собаку-шукача (Остап Вишня, І, 1956, 416);  * У порівняннях. Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 283); — Блаженки додому напишуть, все відрапортують в артіль... Взявся, скажуть, Хома собакою на земляків... (Олесь Гончар, III, 1959, 309).
 Спускати (спустити) собак (собаку) див. спускати.
Битий (бита) собака, рідко — те саме, що Битий жак (див. жак). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (Степан Васильченко, II, 1959, 387); Боятися, як скаженого (скаженої) собаки — дуже боятися. — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (Панас Мирний, I, 1954, 55); Вішати собак див. вішати; Голодний, як собака — дуже голодний. — Поклади мене у віз із рибою. — Ай! Риба! По всій Польщі люди голодні, як собаки. Рибу розкрадуть, і пана... — То вези мене хоч на чорті — тільки вези! (Олександр Довженко, I, 1958, 269); Дивитися (подивитися, вульг. витріщатися, витріщитися і т. ін.), як (мов, наче і т. ін.) собака на висівки — дуже пильно, здивовано дивитися на щось. — Давно, бабо, порося здохло? — Язик тобі колякою, — накрила баба фартухом відро [з ковбасами]. — Щезни, чого витріщився, наче собака на висівки (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 108); Дражнити (дратувати) собак див. дражнити, дратувати; Жити (бути і т. ін.), як кіт (кішка) з собакою див. кіт, кішка; Загоїться (заживе), як (мов, наче і т. ін.) на собаці — те саме, що Присохне (присхне), як на собаці (див. присихати). — Ой, Левку! — чув [Христина], як від руху мокро шелестить його сорочка.. — й починав схлипувати. — Не треба, Христинко, — втішав він її. — На мені все загоїться, мов на собаці (Михайло Стельмах, I, 1962, 606); Загребти (зарити і т. ін.), як (мов, немов і т. ін.) собаку — поховати без обряду. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного ( Мирний, III, 1954, 22); — От що, ти ... — почав Матюха важко. — Тільки ти мені не скажеш по правді про отой лист, так і знай: до ранку загребемо отут у ямі, як собаку! (Андрій Головко, II, 1957, 146); З'їсти собаку див. з'їдати; Злий (лихий і т. ін.), як (мов, немов і т. ін.) собака — дуже злий. — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене б'є.. Хоч дурний, та такий злий, як собака (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 120); Змерзнути, як собака — дуже змерзнути; [І] з собаками не піймати кого — даремно ловити когось; хтось надійно сховався. — Ну, по сій же мові та будьмо здорові! — каже Назар.. — Тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (Марко Вовчок, I, 1955, 141); І (й) собаки не їдять — багато чого-небудь. Оратор винувато посміхнувся: — ..Землі у нас хіба що під нігтями... А тут ось у пана її й собаки не їдять (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 88); І собака не гавкне (не загавкала) — ніхто й не згадає. — Поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть, і собака не гавкне (Михайло Стельмах, I, 1962, 22); Пропав — і собаки не загавкали (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 196); Любити, як собака палицю див. палиця; Любити, як собака цибулю — те саме, що Любити, як собака палицю (див. палиця). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 168); Мов собаки обгризли див. обгризати; Ні за собаку пропасти (загинути і т. ін.) — абсолютно даремно пропасти, загинути і т. ін. [Федора:] До ладу не з'їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась [жінка] випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (Степан Васильченко, III, 1960, 135); Ніякий (ніяка, ні один, ні одна, жоден, жодний, жодна) собака, вульг. — ніхто. — Чотири рої ниньки вхопив, троє здержав, один утік: ніяка собака до помочі не стала (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 88); — В обхід правим флангом! Зайняти з першим і третім батальйонами позицію біля мосту! Щоб ні одна жива собака не вислизнула на Київ! (Олександр Довженко, I, 1958, 151); [Ось] де (в чому, тут і т. ін.) собака заритий (зарита) — ось у чому суть справи. — Чіткої системи поглядів у тебе ще нема. Ось в чому собака заритий (Андрій Головко, II, 1957, 524); [Потрібний], як собаці другий хвіст (печена цибуля і т. ін.) — те саме, що Потрібний, як собаці п'ята нога (див. нога). — Жартуй собі, молодий чоловіче, з дівчатами.., коли вже маєш таку охоту до жартів, а нам вони — як собаці другий хвіст, — вже трохи м'якше зауважив Перегуда (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 202); Потрібний, як собаці п'ята нога див. нога; Присохне (присхне), як на собаці див. присихати; Собака б його слухав! див. слухати; Собаками підшитий див. підшитий; Собак ганяти див. ганяти; Собаки виють від чого — щось дуже погане, неприємне викликає в кого-небудь відразу. [Романюк:] Письменник приїхав сюди працювати, йому тиша потрібна,.. а від твоїх пісень собаки виють (Олександр Корнійчук, II, 1955, 196); Такий, що [й] собака не перескочить див. перескакувати; Усякий (усяка) собака, вульг. — кожний. — Мене тут усяка собака знає, адже я місцевий (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 86); Ухопив, як собака обметиці див. обметиця; Хоч на хвіст лий собаці, вульг. — дуже несмачний. — Не борщ, а кисла юшка, хоч на хвіст лий собаці! (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946 , 43); Хоч собак гони (ганяй); Що й собаку не вдержиш — дуже холодно. — Один [фінн] каже: «Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 29і); Холодно в хаті, що й собаку не вдержиш (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 25); Як (мов, немов і т. ін.) вірний (вірна) собака — дуже віддано, запобігливо. Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (Панас Мирний, III, 1954, 277); Як собак — дуже багато; [Як] собака на сіні — про того, хто сам не користується чим-небудь й іншим не дає. [Старшина:] Та ти мені не кажи, я його знаю добре,.. як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає, вредний ірод (Карпенко-Карий, I, 1960, 59); Як собаці муху з'їсти див. муха; Як собаці на перелазі див. перелаз.

2. перен., зневажл. Про злу, жорстоку, недоброзичливу і т. ін. людину. Якась собака винишпорила, що в листі друковане, і мене кличуть на пошту, щоб одкрити при мені листи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 250);
//  Уживається як лайливе слово. — Собако! блюдолизе! ієзуїте поганий! — .. сипав Жук докорами на Шестірного (Панас Мирний, I, 1954, 336); — Собака, — вилаявся дід і блиснув своїми .. очима у бік уланів (Дмитро Бедзик, Студ. Води, 1959, 21).

3. до чого, перен., рідко. Той, хто досяг досконалості в чому-небудь; вміла, спритна, завзята в чомусь людина. За сими [вершниками] плентавсь розбишака, Нептунів син,.. Мезап, До бою був самий собака (Іван Котляревський, І, 1952, 195).

4. Хижий ссавець родини собачих. У Карпатах водяться.. видра, борсук, норка, тхір темний, горностай і лисиця. Останнім часом з метою акліматизації сюди завезено єнотовидного собаку (По заповідних місцях України, 1960, 58); Дикий собака динго.
Летючий собака див. летючий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 430.

Коментарі (0)