СОБАКУВА́ТО, розм. Присл. до собакуватий. — Роби, що велено, — собакувато визвірився обозний, шкірячи свої щербаті зуби (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 14).
СОБАКУВА́ТО, розм. Присл. до собакуватий. — Роби, що велено, — собакувато визвірився обозний, шкірячи свої щербаті зуби (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 14).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 431.