в означеннях
Тлумачення, значення слова «сочитися»:

СОЧИТИСЯ, читься, недок. Витікати, виділятися краплями або тонким струменем; просочуватися. Десь з глибини сочились підземні джерела і гасили вогонь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); Крізь усі пальці Сіверцева сочилася кров (Олесь Гончар, III, 1959, 264); Темно-фіалкове вино сочилося у них поміж пальцями, по склянках, які тримали в руках (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 378);  * Образно. Життя його сочилося гіркою отрутою, капало холодними краплями байдужості і труїло кожного, хто ближче стояв до Голубенка (Григорій Епік, Тв., 1958, 200);
//  чим. Виділяти, випускати з себе рідину краплями або тонким струменем. Довго мочив [Тимко] водою розбите вухо, що сочилося кров'ю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 217); Під ранок ущух [дощ]. Але все — стріхи, дерева, тини і паркани — сочилися холодними мутними крапельками (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 115);
//  перен. Проникати, проходити крізь що-небудь (про світло, звуки і т. ін.). З лівого віконця, крізь грати сочиться ніжний струмок місячного світла (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 52); Світло місяця, що сочилося крізь дерева, викривало у всій його згорбленій постаті неймовірну розгубленість (Яків Баш, Надія, 1960, 322);
//  перен. Повільно минати, протікати і т. ін. А дні сочилися за днями, Й стогнало горе, наче ліс... (Михайло Стельмах, V, 1963, 14);
//  перен. Відчуватися, виявлятися в чому-небудь; проступати. Мирон Журба сміється теж, але крізь його сміх сочиться тривога (Григорій Епік, Тв., 1958, 536); Притулилась [Устина] до холодного заліза. Воно опалило її чоло, але не могло охолодити гніву, що, здавалось, уже починав сочитися з її тіла (Михайло Стельмах, I, 1962, 396).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 477.

Коментарі (0)