в означеннях
Тлумачення, значення слова «сохнути»:

СОХНУТИ, ну, неш; мин. ч. сох і сохнув, ла, ло; і рідше СХНУТИ, схну, схнеш, недок.

1. Ставати, робитися сухим, втрачаючи рідину, воду, вологу. А коли б хто спитав діточок: де ваші сорочечки? де ваша одежинка? — дітки тому покажуть, що їх сорочечки сохнуть он тамечки на березі (Марко Вовчок, I, 1955, 288); Одспівала коса моя, Сохнуть теплі сіна (Максим Рильський, II, 1960, 25);
//  Випаровуючись, зникати (про рідину); висихати. Піде [дівчина] на шлях подивитись, Поплакати в лози, — Защебече соловейко, — Сохнуть дрібні сльози (Тарас Шевченко, I, 1963, 18); [Річард:] Геть розкотились золотії кубки і сохне марно добрев вино (Леся Українка, III, 1952, 115); Чохов розстебнув на ньому гімнастьорку, налив на груди води. Вона сохла з швидкістю спирту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320);
//  Позбуватися рідини, що вкриває яку-небудь поверхню; обсихати. — Чим ви, хлопці, дома втираєтесь? — Батько рукавом, мати подолом а я на печі так сохну! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 55); Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купі горшків, що сохли на лаві (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362);
//  Ставати дуже сухим; пересихати. Губи сохнуть од снаги (Володимир Сосюра, I, 1957, 404);
//  безос. В горлі у нього сохне, дихання переривається, в голові молотить. кров (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 198); Йому робилося душно; зітхання палке-гаряче, у роті схло... (Панас Мирний, III, 1954, 208);
//  Ставати твердим, втрачаючи необхідну вологість; засихати. Сонце пекло, пшениця сохла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62); [Річард:] Глина сохне, час не жде, ти знаєш (Леся Українка, III, 1952, 45); Дощів обмаль, земля репається, колос в'яне, зерно схне... (Остап Вишня, I, 1956, 111).

2. В'янути, гинути від несприятливих умов, пошкодження і т. ін. (про рослини). Коло тину Сохне на тичині Хміль зелений (Тарас Шевченко, II, 1963, 167); Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам'яному ґрунті (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 136); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 258).

3. перен. Виснажуватися, худнути від переживань, тяжкої праці, хвороби і т. ін. Ах я бідний, нещасливий Да й крилець не маю, Сохну, чахну в далечині; Всяк день умираю! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 56); [Молодиця:] Може, сохне, сердешний [Михайло], у кайданах, в неволі турецькій (Степан Васильченко, III, 1960, 26); Їсти нічого не хоче [жінка]. На очах сохне... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 46); [Нянька:] Стала схнуть вона та жахатись у сні (Марко Кропивницький, V, 1959, 228); Зовсім подуріли [паничі], з лиця спали, схнуть (Марко Вовчок, I, 1955, 108);
//  за ким, розм. Страждати від кохання до кого-небудь. Вона за ним сохне, а він і не охне (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 113); — Він теж за Степкою сохне. Пісню про неї склав (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 320);
//  над чим. Наполегливо, старанно, іноді аж до виснаження працювати над чим-небудь. Епос складав я; і ти вже над епосом сохнеш (Микола Зеров, Вибр., 1966, 346); Сохнути над книжкою.
Серце сохне (схне): а) хто-небудь дуже переживає, мучиться. — Мамо, мамо! Скажіть мені словечко, скажіть! Моя душа переболіла... моє серце схне! (Марко Вовчок, I, 1955, 264); б) (за ким) страждати від кохання до кого-небудь. Та минали дні й ночі, минали місяці, а той, за ким сохло її серце, не з'являвся перед батьківський двір (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 39); Сохнути від злості — дуже злитися. — Вони [мужики] аж зеленіють і сохнуть від злості, дивлячись на вашу [панську] землю (Михайло Стельмах, I, 1962, 288); Сохнути з нудоти — дуже нудитися. — Вернусь у прийомну... І сохну з нудоти: Ходжу або гріюся, ставши під грубку (Степан Олійник, Вибр., 1959, 111).

4. перен. Втрачати здатність рухатися, діяти (про частини тіла). — Б'ю кілок тут, — шептав зловісно [Юра], — і сохнуть руки та й ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 473.

Коментарі (0)