в означеннях
Тлумачення, значення слова «соколиний»:

СОКОЛИ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до сокіл1 1. [Настуся (вертається заквітчана, співаючи):] «Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною» (Тарас Шевченко, II, 1963, 191);  * Образно. Нас в поході немало лягло, Та прогалин в рядах не було — Нових месників слала Вкраїна, Щоб не слабла сім'я соколина (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 133).

2. Власт. соколові, такий, як у сокола (див. сокіл 1 1). В серцях відвага соколина, і гнів, і лють до хижих зграй. Під гул гармат хай пісня лине, нехай звучить про рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 188); І де пройшла Богунців сила соколина, Там груди стомлені звела Радянська вільна Україна (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 164);
//  перен. Дуже пильний, проникливий (про око, очі). Навіть соколине око Панталахи в сутіні не могло добачити засідки (Іван Франко, II, 1950, 262); Він стояв, поклавши руку на ефес шаблі, високий, стрункий, і соколиними очима дивився на свій загін (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 354);
//  перен. Який виражає гордість, сміливість, силу (про погляд, очі). [Текля:] Я вас перед усіма вихваляю.. У нього, кажу, і погляд соколиний, хода молодецька (Марко Кропивницький, I, 1958, 411); Проймає погляд соколиний Віків грядущих далечінь (Максим Рильський, Сад.., 1955, 8).

3. у знач. ім. соколині, них, мн. Назва родини хижих птахів з міцним, гачкуватим дзьобом, до якої належать сокіл, кречет та ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 439.

Коментарі (0)