в означеннях
Тлумачення, значення слова «сокира»:

СОКИ́РА, и, жін. Знаряддя для рубання і тесання, що являє собою насаджену на дерев яний держак залізну лопать з гострим лезом з одного боку та обухом — з другого. По обіді Гнат узяв сокиру та подавсь на подвір'я лагодити пліт (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 33); Матвій нарубав вербових кілків і сокирою вбиває їх у берег (Михайло Стельмах, I, 1962, 452); Як ішов [Давид] у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах. А під лавою сокира — хай тільки поткнуться [нападники]! (Андрій Головко, II, 1957, 135);  * У порівняннях. — Мовчи! — писнула пані, наскакуючи.. Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! (Марко Вовчок, I, 1955, 136); — Совинський на дочці Польського оженився ... взяв плащувату циганку, з таким носом, як сокира... (Панас Мирний, I, 1949, 249); Застряв [Янек] у юрбі, як сокира в деревині, і не міг ані рушити далі, ані повернутися до пана (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 5);
//  Такий предмет як старовинне знаряддя страти і як один із давніх видів зброї. Прийшов і кат з сокирою, найнятий татарин, котрого Вишневецький держав при своєму дворі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 136); Для озброєння війська в царських майстернях виготовлялись пластинчаті панцирі, бронзові гостроверхі шоломи, луки й бойові сокири (Історія СРСР, I, 1957, 13).
Вигострювати (вигострити) сокиру — те саме, що Нагострювати (нагострити) сокиру (див. нагострювати). А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру — Та й заходиться вже будить (Тарас Шевченко, II, 1953, 288); Гострити сокиру див. гострити; Знаходити (знайти) сокиру під (за) лавою (лавкою), ірон. — знаходити річ, яку ніхто не губив, і там, де вона звичайно лежить. — Знайшли? — скептично глянув на дітей бакенщик. — Сокиру під лавкою! (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 43); Класти під сокиру — вирубувати. Лежить він [ліс] на межі трьох сіл, і жодне з них не милує його: кладе під сокиру (Михайло Стельмах, II, 1962, 268); Ладен (ладна) хоч би й голову під сокиру покласти — уживається як присягання, запевнення в правдивості чого-небудь. — Що він прямує до однієї матеріальності, я за це ладен хоч би й голову під сокиру покласти. Я вчився з ним в гімназії й знаю його добре (Нечуй-Левицький, V, 1966, 277); Нагострювати (нагострити) сокиру див. нагострювати; Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) сокиру див. піднімати; Підносити (піднести) сокиру див. підносити; Хоч сокиру вішай — про важке, задушливе повітря у приміщенні. — Прибирайте з столу свої люльки та недокурки. І вікно відчиніть. Диму ж, хоч сокиру вішай (Василь Кучер, Голод, 1961, 458); — Мотринин Роман приходив.. Надимів за годину і хоч сокиру вішай (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 295).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 438.

Коментарі (0)