СОКИРИ́ЩЕ, а, сер. Держак сокири. Підбіг [Білокінь] до нього, хапав за горло, заміряється сокирою. Повисли на сокирищі жінка й дочки (Олександр Довженко, I, 1958, 71); З-під сокири при кожному ударі порскали іскри, сокира туманіла, а кленове слизьке сокирище прикипало до рук (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 461).