в означеннях
Тлумачення, значення слова «солідний»:

СОЛІ́ДНИЙ, а, е.

1. Добре зроблений, міцний. На пароплав було перетягнено солідний сталевий трос (Юрій Яновський, II, 1954, 94).

2. Який відзначається поважністю, серйозністю (про людину); статечний. Був він з тих людей, яких звуть солідними, імпозантними та наділяють іншими подібними епітетами (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 27); Закінчили [сапери] проходи серед мін, а потім виділили солідну людину на допомогу дитячому горю (Юрій Яновський, II, 1954, 13);
//  Характерний для такої людини, власт. їй. Балабушиха пішла в опочивальню й в одчинені обидві половини дверей вийшла солідною ходою, повагом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 236); Жвавий, рухливий, з чорними, як вуглики, розумними очима, він намагався тримати себе, як дорослий, говорив солідним голосом (Микола Шеремет, Молоді месники, 1949, 23);
//  Який справляє позитивне, вигідне враження (про речі). Приміщення на одному з столичних вокзалів. Невелика, оздоблена з солідною пишністю зала (Іван Кочерга, II, 1956, 41).

3. Який добре зарекомендував себе, користується авторитетом. Нам би хотілося, щоб. у кожному селі при кожнім клубі та був би хороший драматичний гурток, злитий, витриманий, солідний... (Остап Вишня, I, 1956, 239); Вона потрапила.. у велику і солідну клініку професора Шульги (Натан Рибак, Час.., 1960, 153);
//  Який здобув визнання, має авторитет. — Знаєте, що сказав один солідний учений, прочитавши вашу статтю? (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 193);
//  На якого можна покластися (про людину). Порадив ще мені купець знайти собі солідного напарника до концесії (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 124).

4. Який відзначається ґрунтовністю, серйозністю, глибиною. З-під його [І. Франка] пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35);
//  Який відзначається своєю важливістю, значимістю. Має звання він, солідний диплом, Часом поради дає в райгазеті (Степан Олійник, Вибр., 1957, 298); Батько Славка служив у Києві, мав солідну посаду в міністерстві юстиції (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 95).

5. розм. Який має показну зовнішність, значний своїми розмірами, повнотою. Увагу його чомусь привернув солідний громадянин у Шубі, що саме проходив поблизу (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 12);
//  Значний величиною, силою і т. ін.; великий (про річ). [Безкоровайний:] Добре було б зараз після кефірчику солідний біфштекс (Ігор Муратов, Радісний берег, 1961, 21); Підвищує голос якась ніби зовсім молода людина, що її не в силі пристарити такі солідні рогові окуляри (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 7);
//  Значний за кількістю. Підрахував [Павло Сидорович цифри]. Червоним олівцем вивів солідну суму і замислився (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 179); Закінчив [Василь Пожар] робітфак, вступив на історичний факультет, одержував уже соліднішу стипендію... (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 36).

6. Який досягнув зрілого віку. Розважний, солідний, років за сорок, він мав у підлеглих і в начальства значний авторитет як знавець своєї справи (Олесь Гончар, III, 1959, 198); Слухало його десятків зо два солідних людей і чоловік п'ять молоді (Максим Горький, Про л-ру, 1949, 69);
//  Зрілий (про вік). Я чимало прожив на світі. Що й казати — солідний вік. Всіх широт обвівав мене вітер, Бачив безліч морів і рік (Любомир Дмитерко, Київські кручі, 1962, 162); Це ж, напевно, той солідного віку письменник, що кожного літа три роки підряд приїздив до них у колгосп і так пильно приглядався до всього (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 11).

7. Який змушує переконатися в чому-небудь, зважати на щось; переконливий. Як батько почнуть [сварити], краще мовчати. Бо в батька аргументи.. солідніші (Остап Вишня, I, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 443.

Коментарі (0)