в означеннях
Тлумачення, значення слова «солоденький»:

СОЛОДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до солодкий. Їм я квашу солоденьку; Здумав загадку стареньку (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 292); — Мужу мій солоденький, на біду-сь мя [мене] лишив... — жалілась Палагна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 353); — Я тоді сидів у пивниці, — виправдувався солоденький панок з блудливими очима (Петро Панч, В дорозі, 1959, 315); Обух енергійно дріботів поруч, заглядав у очі запопадливо, говорив вуркотливим солоденьким голосом (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 73); Мова його була солоденька, масненька, хоч на чиряк її, пробачте; клади, як вискочить у кого на тілі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 9); Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх, в ласкавому солоденькому ввічливому погляді, причину ласкавих запросин на чай (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 58); Байдуже перебігла [жінка] по ньому поглядом, уквітчала своє обличчя солоденькою усмішкою і ввійшла до купе (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 206);
//  у знач. ім. солоденьке, кого, сер. Солодка їжа. [Варка:] Я тільки б і їла солоденьке! (Марко Кропивницький, II, 1958, 218); — Хто ж то не любить солоденького? — засміялась куховарка й побігла до кухні (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 445.

Коментарі (0)