СОЛОДКОМО́ВСТВО, а, сер. Уміння гарно, цікаво,
захоплююче говорити, майстерно висловлювати свої
думки. [Сагайдак:] Кузьма Пилипович, так би мовити,
став жертвою власного солодкомовства (Любомир Дмитерко,
Драм. тв., 1958, 474);
// Облесливість.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 448.