СОЛОДКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка солодкий (у 1, 3, 4, 6, 7 знач.). Маховський в нестерпно душний день сидів під кипарисами, пив теплий солодкуватий напій (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 285); Аніс — трав'яна рослина. Пряністю є його зерна — дуже дрібні, солодкуваті на смак з своєрідним запахом (Українські страви, 1957, 154); В замкову щілину тягне солодкуватим духом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 451); Солодкуваті очі пана одразу налилися біллю і шаленим гнівом (Михайло Стельмах, I, 1962, 447); Він дивився на пещене, з солодкуватою усмішкою обличчя свого співбесідника (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 51).