СОЛО́ДКИЙ, а, е.
1. Який має приємний смак, власт.
цукрові, медові і т. ін.; протилежне гіркий,
кислий, солоний. Груші були здорові, як кулаки, та
солодкі, як мед (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Ще дитиною
бігав він там, з утіхою смакуючи солодкий виноград
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 189); Уявляється йому, як вони з Марком
ідуть з роботи і їдять кавуна.., обом по бородах тече
солодкий холодний сік (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 283); Жовте листя,
оголені віти, синій холод іде з вишини... По капусниках
бігають діти і солодкі їдять качани (Володимир Сосюра, I,
1957, 205);
// Пригот. із цукром, медом, варенням і т. ін.
(про їжу, питво). Тут ворохи солодких пряників-медовиків,
в'язки бубликів (Марко Вовчок, I, 1955, 304); Подали
пиріг.. Солодкий, начинка з варення, а в роті так і
тане (Іван Багмут, Опов., 1959, 7); Ми їли запечену в
сметані картоплю, пили солодкий прохолодний квас (Михайло Чабанівський,
Стоїть явір.., 1959, 73);
// у знач. ім. солодке, кого, сер.
Їжа, яка має приємний смак, власт. цукрові, медові
тощо, або пригот. із цукром, медом, варенням і т. ін.
[Конон:] А хто ж на солодке не ласий? (Марко Кропивницький,
II, 1958, 418); Всім відомо — коли Кіра поїсть
солодкого, то зразу стає добрішою (Олександр Копиленко, Десятикласники,
1938, 71);
// у знач. ім. солодке, кого, сер. Фрукти, цукерки,
тістечка і т. ін., які подають наприкінці обіду тощо;
десерт. Обідали у Княжевичів.. Обід: борщ з кашею,
голубці, курчата й солодке (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153);
// Позбавлений солоного смаку (про воду і т. ін.).
Вода тут справді смачна, солодка, не відгонить, як в
інших степових колодязях, тухлими яйцями (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 54); Я із прозорої криниці нап'юсь солодкої
води (Володимир Сосюра, I, 1947, 137);
// Уживається у складі назв
деяких рослин. — Мамо, а солодкий горох ми посадимо
тут? (Михайло Стельмах, I, 1962, 631); Солодкий перець.
Солодке вино — вино, вигот. із сортів винограду, що
мають у своєму складі значну кількість цукру. Олексій
Іванович наливає по чарці собі, панотцеві й кумові доброї
оковитої, а кумі — червоного, солодкого вина (Панас Мирний,
IV, 1955, 226); Солодке молоко — молоко, яке не
піддавалося бродінню. Жінки розставляють на майдані
столи з білими мережаними скатертями, ставлять
борщ, хліб, картоплю, молоко — кисле й солодке (Олександр Довженко,
I, 1958, 191).
▲ Солодкий корінь див. корінь.
♦ На солодкім меду див. мед.
2. розм. Те саме, що смачний 1. Коли є брат, — солодший хліба шмат (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 87).
3. Який викликає приємні відчуття, дає насолоду
(про запах, аромат і т. ін.). Птиці співали, квітки
сповняли повітря солодкими пахощами (Нечуй-Левицький, III,
1956, 295); Під широко розложеними галуззями сосни
цвіли.. сині та білі фіалки, а солодкий їх запах приманював
здалека (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 84); Знов конвалії пахнуть
в гаю, білі й ніжні, як вітер у полі… Аромат їх,
солодкий до болю, так нагадує юність мою… (Володимир Сосюра,
Близька далина, 1960, 148);
// Приємний для слуху,
ніжний (про голос, звуки). Досі бринить мені в душі
його солодкий, рівний, тихий голос (Іван Франко, IV, 1950, 227);
Назустріч їм лилися солодкі звуки легкої музики (Любомир Дмитерко,
Розлука, 1957, 155); Арфи звук солодкий лине (Микола Бажан,
II, 1947, 108);
// Який дає моральне задоволення,
втіху. Коли б не оця досадна рана, він знявся б як стій і
пішов на роботу — велику, важку, солодку роботу (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 156); З мрією про такий посуд в кожної
[дівчини] в'язалася мрія про щасливе заміжжя, про
солодкі родинні турботи (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 26);
Ще за життя батьків восьмилітнього Тараса вперше
віддали, «в науку». Не солодка то була наука! (Слово про
Кобзаря, 1961, 17);
// Який викликає почуттєву насолоду.
На його серце.. злинула любов, солодка, пахуча
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 301); Певно, він привітає її і любим
словом і солодким поцілунком (Панас Мирний, III, 1954, 233);
// розм. Близький і рідний серцю, милий (про людину
— перев. при звертанні). — Ой уставай же, уставай,
моя ґаздине солодка! Що не дам вітерцю на тебе
дмухнути, мушці сісти не дам (Гнат Хоткевич, II, 1966, 260);
— Ой де ти, солодка кохана? Де слово твоє чарівне?
(Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 242).
4. перен. Який дає відчуття приємності або виражає
задоволення, радість, насолоду (про думки, почуття,
стан людини). Пізно вернулась вона в покої.. й пішла в
свою кімнатку, ховаючись од людей з своїми думами, з
своїми солодкими потайними мріями (Нечуй-Левицький, VIII,
1967, 43); Остап.. в нестямі лупав мутними очима, в
досаді на жінку, що своїм настирливим, непотрібним
галасом пробудила його від солодкого забуття (Костянтин Гордієнко,
II, 1959, 263); Після пляжу — гарно дома Здатись ліжкові
в полон... І така солодка втома, І негайно клонить
в сон... (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 60).
Солодкий сон — спокійний, глибокий, безтурботний
сон. Михайло спав солодким сном коло самої хижки
(Марко Вовчок, I, 1955, 341); Який солодкий сон, Тамара ніяк
не очуняв (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 162).
5. перен. Сповнений достатку, щастя, радості, задоволення; щасливий. Давнє дозвілля, солодке життя довелося забути І в непривичній [непризвичаєній] руці зброю належну піднять (Микола Зеров, Вибр., 1966, 336); — Ти везеш ці скромні дари природи [кавуни і дині] додому, щоб присмачити ними не зовсім солодке життя своїх ближніх (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 111); Як часто я з того балкона дивився, чи не йде вона, моя Марія синьоока... Там я в гіркі й солодкі роки стояв і плакав край вікна (Володимир Сосюра, II, 1958, 479).
6. перен. Підкреслено ласкавий, надмірно або нещиро
люб'язний, облесливий. Яків недовірливо поглядає на
Терентія, догадуючись, що той десь та підкузьмив
[підвів] його. Чого б він таким солодким був? (Михайло Стельмах,
I, 1962, 595);
// Який виражає підкреслену ласкавість,
надмірну або нещиру люб'язність, облесливість. — Ой,
мати божа! — тихо промовив Бонковський, приклавши
трагічно руку до серця й підвівши солодкі очі до неба
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 58); Стоїть [законовчитель] блідний
[блідий], безсила злість в очах,.. а на обличчі
закостеніла та ж солодка лисяча осмішка (Степан Васильченко, IV, 1960,
43); «Візьму!» вирішую я і простягаю руку до пирога..
Дядина побачила це, усміхнулась глузливо і таким
солодким голоском каже: — Он бач, ти боїшся брати, а я
думала, ти й справді не голодний (Іван Багмут, Опов., 1959,
8); Обидва Глущуки не дуже вірили солодким речам
Мар'яна Хомахи (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950,
27).
♦ Солодке слово див. слово.
7. перен. Сердечний, щирий, приємний (про голос,
розмову і т. ін.). Над Прутом у лузі не місяць зійшов,
То хлопець до кралі-дівчини прийшов; Солодка розмова
із уст їх плине (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 165); Тими
ніжними, солодкими словами Зоня могла все зробити в
Юзею, що хтіла [хотіла] (Леся Українка, III, 1952, 649);
[Маруся:] Тобі б тільки щебетати та мліти від
солодких речей!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 95);
// Сентиментальний.
Заграло його серце, ллється його любов в солодких
віршах «Нового живоття» (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313);
// у знач. ім. солодке, кого, сер. Сентиментальність. Я не
уявляв собі, наскільки ця річ [«На віру»] слаба, бо 20 літ
не перечитував її.. Скільки тут солодкого, ідеалізації
селян, яка примітивна техніка і яке все без краю
скучне! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 385).