СОЛО́М'ЯНИК, а, чол., розм.
1. Матрац, набитий соломою. На возі стояла велика дубова скриня і кілька менших; поміж них, умостившись на солом'яниках і перинах, сиділи Уляна Григорівна, Маруся, Наталка (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 278).
2. Опудало, зробл. із соломи. А горобці кричать: .. — У панському саду стояли генерали — Та й тим на голову сідала, А це солом'яник... Не боїмось, Під носом пурхаєм і сміємось (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 192).
3. Солом'яний короб. Втерши сльози, вона, наче птиця, стрепенулась і кинулась господарювати.., порядкувала навіть людьми, що вносили кадовби, діжки,.. солом'яники та бодню (Нечуй-Левицький, III, 1956, 83); Біля верстата височіли два солом'яники, на зерно й муку, яких уже давно не плетуть (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 111).
4. Солом'яний капелюх. Бойківські повстяні крисані та підгірські солом'яники, — все те густою, брудною, сірою хмарою вкривало толоку (Іван Франко, V, 1951, 375).
5. Грубе взуття, сплетене з соломи. В солом'яниках або довбаних з дерева черевиках тінями сновигали по табору вчорашні воїни, проклинаючи і себе, і головного отамана (Михайло Стельмах, II, 1962, 245); [Марко:] Очуманіла баба, зовсім очуманіла! Корову у валянці взути, а самій у солом'яниках у таку стужу! (Захар Мороз, П'єси, 1959, 13).