в означеннях
Тлумачення, значення слова «солома»:

СОЛО́МА, и, жін., збірн.

1. Сухі світло-жовті стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту і які використовують як корм скотині, паливо, а також для підстилки, покриття будівель і т. ін. Чіпка, дивись, уже й хліб вимолотив, сама солома стоїть, завалив увесь город ожередами (Панас Мирний, I, 1949, 163); Хима, сидяча на ослончику, підкладала солому у грубку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 86); В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (Іван Франко, XIII, 1954, 306); Матраци [в готелі] тверді, напхані соломою. Подушку дають одну, тонісіньку як млинець (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); — Може, вам, тату, допомогти чим-небудь? Дров привезти на зиму чи соломи корові на підстилку? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 75); Увійшла господарка, принесла соломи й почала слати нам постіль (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 73); Двір поріс споришем. Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий (Олександр Довженко, I, 1958, 217); З-під бриля з соломи На мене дивиться мій брат (Максим Рильський, III, 1961, 292); Немало творів присвятив О. Саєнко великому Кобзареві. Портрет поета, виконаний художником 1925 року в техніці кольорової соломи, ввійшов до експозиції музею Шевченка в Києві (Літературна Україна, 28.I 1964, 2);  * Образно. Невдовзі з'явилася із-за борта і солома Віталієвого чубчика та худенькі плечі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 237);  * У порівняннях. З нею щось сталось: вона знов почулась легкою, як солома (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 280); Уявляю її собі маленькою, з білявою, як солома, голівкою, голубими оченятами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 13);
//  Сухі стебла скошених бобових рослин, рідше — кукурудзи і т. ін. Порівняно велику кількість білка містять у собі зелена маса, солома та полова бобових культур (Зернові бобові культури, 1956, 3); Борошно виготовляємо влітку й восени. Використовуємо для цього сіяні і природні трави, солому гороху, люпину та кормових бобів (Хлібороб України, 8, 1963, 8).
 Зникнути, як (мов, немов, наче і т. ін.) голка в соломі — загубитися безслідно (перев. у натовпі). Кирила вже не було. І як він не виглядав його, той, наче голка в соломі, зник у натовпі людей (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 12); Убратися в чужу солому [та] ще й шелестіти — зайнявши без дозволу або з ласки господаря якесь місце, приміщення і т. ін., поводитися нескромно, нетактовно. [Маруся (скочила):] А що це за харцизяки такі найшли у хату! Чого ви завелись! Ач! Убрались у чужу солому, ще й шелестять! Та вас тут пов'язати треба (Микола Костомаров, I, 1967, 278); Шукати голку в соломі — те саме, що Шукати голку в сіні (див. голка). Григор усе тупцявся. Питати [про дівчину] без імені — голку в соломі шукати. На глузи піднімуть (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 22).

2. Стебла злакових рослин на корені. Вириває [мати] серпа Мавці з рук і дає Килині, тая кидається на жито і жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом (Леся Українка, III, 1952, 235); Головним засобом боротьби в поляганням повинно стати виведення відповідних сортів, які матимуть коротку і міцну солому (Хлібороб України, 6, 1967, 10).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 448.

Коментарі (0)