в означеннях
Тлумачення, значення слова «солоний»:

СОЛО́НИЙ, а, е.

1. Який містить у собі сіль (про водойми). І падають сніги рожевих птиць На море запахуще і солоне (Максим Рильський, II, 1960, 129); Солоні озера щодо кількості і величини площі займають перше місце серед озер (Курс загальної геології, 1947, 12);
//  Який містить у собі сіль і має характерний смак, що його надає сіль (про воду в таких водоймах, бризки і т. ін.). Вода в стічних озерах прісна, а в безстічних солона (Фізична географія, 7, 1957, 53); Високі хвилі з ревом розбивались об каміння, стіна солоних бризок здіймалась угору (Олесь Донченко, III, 1956, 342); Пливу до берега в знесиллі. — Далеке світиться вікно. — Такі гіркі й солоні хвилі... (Володимир Сосюра, I, 1957, 307);
//  Покритий сіллю такої води. Джузеппе втягає в себе той запах, облизує губи, вічно солоні, виносить на берег відерце фарби і зараз починає співати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 414);
//  Просякнутий сіллю (про повітря, вітер). Де б'я не жив, та повсюди шумить Чорного моря шовкова блакить, Пахнуть солоні вітри на світанні, Степу гарячого трави духмяні (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 36); Я стояв над морем і з насолодою дихав свіжим морським ..солоним повітрям (Микола Трублаїні, III, 1956, 183).

2. Який має смак солі, містить у собі сіль (пре сльози, кров, піт). Стоять чумаки.. круг копаючого, похиливши сумно голови.. Солона сльоза не в одного зависла на довгих вусах... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182); Він розумів, що вмирав: недурно вже кілька разів раптом, без кашлю й болю, виповнювався його рот солоною кров'ю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 12); Боком пригинався [Дмитро] і вперто йшов уперед. Чув, як солоний піт щипав спину (Михайло Стельмах, II, 1962, 383);
//  Вкритий потом. У плечі солоні уївся станкач. Коней останніх покинули вчора (Олесь Гончар, IV, 1960, 14); Пітними солоними устами припадає [Данило] до зжатого поля (Михайло Стельмах, II, 1962, 68).
Як солоного зайця [ганяти] див. заєць.

3. Приправлений сіллю, із характерним смаком, що його надає сіль (про їжу). Прийом у Річинських був дійсно аристократичний, з шампанським та солоним мигдалем (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 52);
//  Який достатньо або надмірно посолений. Варили [страву] з просяного борошна на воді без солі, бо їли його з солоним сиром (Олекса Стороженко, I, 1957, 266); Вона почала куштувати кашу. — І трохи не солона! А куштувала, кажеш? — гримнула вона на Килину (Панас Мирний, III, 1954, 355);
//  у знач. ім. солоне, ного, сер. Їжа, приправлена сіллю; смак солі. Завтра буде інше лікарство [інші ліки] і можна буде їсти кисле і солоне (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 443); Новонароджені діти добре розпізнають солодке, гірке, кисле і солоне (Шкільна гігієна, 1954, 59).

4. Пригот. про запас із сіллю, в розчині солі. Вже і обідати у неї поспіло: борщик з живою рибкою,.. каша пшоняна до олії, солона тараня з пшеничними галушечками та вареники з сім'яною макухою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 54); Поки Оля поралась,.. а Романова мати готувала перекусити їм — холодна картопля «в мундирах» лишилась від вечері, солоні огірки, — .. Роман уже й вернувсь (Андрій Головко, II, 1957, 598);
//  у знач. ім. солоне, ного, сер. Засолені про запас продукти.

5. перен., розм. Виразний, дотепний, але грубий; непристойний. Регоче гурт, кидає солоні дотепи, насмішки (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 337); Можна повторювати його [ім'я] безліч раз думкою, пошепки і вголос, тільки б ніхто не почув, бо одразу ж почнуться двозначні розмови, розпитування, солоні жарти (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 124).
Солоне слово див. слово.

6. перен., розм. Дуже тяжкий. Солоне життя; Солона робота;
//  Зароблений тяжкою працею. Вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба, той гіркий та солоний шматок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97).
Сьорбнути солоного — зазнати тяжкої праці, горя, нужди, злиднів і т. ін. — Мені, товаришу майор, рано довелося сьорбнути солоного (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 153).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 451.

Коментарі (0)