в означеннях
Тлумачення, значення слова «соловей»:

СОЛОВЕ́Й, в'я, чол.

1. Маленький перелітний корисний птах родини горобиних з сірим оперенням, самець якого чудово співає, особливо в період гніздування. Соловей співає, поки дітей не виведе (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 242); Солов'ї з обох боків ставу по вербах висвистували (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 276); Колись від скрути й гаму я Пішов в зеленую діброву Послухать пісню солов'я (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 319); Довкола тьохкали солов'ї, а то чомусь стало тихо-тихо (Петро Панч, II, 1956, 512);  * У порівняннях. Я хочу співать, як в саду соловей... (Максим Рильський, I, 1960, 115).
 Розливатися солов'єм див. розливатися.

2. перен., розм. Людина, яка має гарний, перев. високий голос і володіє мистецтвом співу;
//  Про поета-лірика. У золоті моря очей дивлюсь не надивлюся.., Я — України соловей (Володимир Сосюра, II, 1958, 308); Натхненний, гарячий спів В. Сосюри довго чаруватиме людей землі, закоханих у прекрасне. Ще за життя поета народ нарік його «солов'єм України» (Літературна Україна, 7.I 1969, 3);
//  ірон. Балакун, базіка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 444.

Коментарі (0)