СОНЦЕ, я, сер.
1. Центральне небесне світило сонячної
«системи, що має форму гігантської розжареної кулі,
яка випромінює світло й тепло. Термоядерні реакції,
які відбуваються в надрах Сонця, супроводжуються
виділенням великої кількості нейтрино (Знання та праця, 7,
1965, 11); Сонце виглянуло з-за діброви, неначе висунуло
золоте чоло з пучком золотих кучерів навкруги (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 89); Зажурився Тарас Григорович, і на
сторінках його крихітної книжечки з'явилися сумні рядки
про те, що не гріє сонце на чужині (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 156); * У порівняннях. Її осліплює яскраве сяйво великої,
мов сонце, люстри (Михайло Стельмах, I, 1962, 296).
♦ Від (од) схід сонця див. схід; Доки (поки) [й]
світу (світа) [й] сонця (світу-сонця, сонця-світу
і т. ін.): а) довіку, поки небесне світило світить, весь
час; вічно. — Лихе минеться та й забудеться, а добре
— довіку зостанеться добрим, житиме поміж людьми,
поки й світу сонця! (Панас Мирний, IV, 1955, 338);
б) (із запереч. не при присудку) ніколи. — Щоб я тебе
з Вихорами не бачив, доки світу й сонця... (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 250); Дивувались на шотландську волю І стороннії
чужії люди, Всі казали: «Поки світа сонця У ярмі шотландський
люд не буде!» (Леся Українка, I, 1951, 362); До [світ]
сонця — дуже рано, до настання дня. — Грай, музико!
До світ сонця Все проп'ю, щоб люди знали! (Павло Грабовський, I,
1959, 530); Повставали [ми] раненько, до сонця (Марко Вовчок,
I, 1955, 74); До схід сонця див. схід 2; Зайшло сонце
навіки кому — хто-небудь помер. 24 липня славному
синові українського народу Максимові Рильському зайшло
сонце навіки (Народна творчість та етнографія, 1, 1970, 53);
Засіяє (засіяло) сонце див. засіяти; За сонцем — у
напрямку руху сонця; Захід сонця див. захід 3; Красне
сонце див. красний; Крутити (вертіти) як (мов, немов)
циган сонцем див. циган; Місце під сонцем — місце,
призначення в житті, суспільстві і т. ін. Поезія
Янки Купали змальовувала величний образ працелюбного
білоруського народу, який усвідомив свою роль в історичному
процесі, своє право на місце під сонцем (Літературна Україна,
6.VII 1962, 2); Навпаки сонця — проти руху сонця,
не в тому напрямку, в якому рухається сонце. Йшла
[панночка] по воду, як бабуся її навчила: не прямо до
криниці, а вулицями обходила навпаки сонця (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 193); Під сонцем — у світі, на землі, на
волі. Я квітку не можу зірвати, бо їй, як людині, болить.
Як нам, моє серце крилате, під сонцем їй хочеться
жить (Володимир Сосюра, II, 1958, 110); Проти сонця — обличчям
до сонця. — Хлопці! — крикнув я. — Нас зрадженої
Ми їдемо проти сонця, на південь, а путь наша мусить
лежати на протилежну сторону (Юрій Яновський, II, 1958,
71); [Разом] із сонцем — рано, удосвіта. Думка була
виїхати разом із сонцем, бо не близька дорога (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 178); Світа-сонця не бачити (побачити)
— бути в неволі. — Ой забрано ж його, вабрано.
Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 304); Сонце в крузі див. круг 1; Сонце
заходить (зайшло) див. заходити; Сонце з обід [звернуло]
див. обід; Сонце під обід [підійшло (підпливло і т. ін.)]
див. обід; Сонце скривається (окрилося) див. скриватися.
2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь
цього небесного світила. Вода в широкому Дніпрі, Де
плавають сонця, В старій криниці, У відрі, В баклазі у
бійця (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 56);
//
Величезна розжарена маса чого-небудь, що нагадує небесне
світило; яскравий спалах чого-небудь. Ніхто з учасників
експедиції не бачив самого вибуху [атомної бомби],
не бачили вони над просторами океану того зловісного..
сонця, що його засвітила варварська рука (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 199); Нагрітий спочатку метал тепер
треба було тільки підігрівати. І електричні сонця
знову засяяли біля всіх шести швів (Вадим Собко, Біле полум'я,
1952, 312).
3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом.
Опришок постояв хвилинку, весь у сонці, потім злегка
труну в [натиснув] ногою величенький камінь (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 204); Сонця було там [надворі] так багато, що
йому бракувало місця (Юрій Смолич, II, 1958, 7); Хай думав
полковник, що прислали йому служаку, просолілого від
тихоокеанських солоних вітрів, пров'яленого всіма
прикордонними сонцями (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 267);
* Образно. Стоять [хати] в кришталевих сережках танучих
бурульок, з яких на землю повільно капає й капає сонце
(Олесь Гончар, II, 1959, 40);
// Відбиття, відображення
сонячного проміння. Знову перед тобою грає сонцем іржава
сталева стіна (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 240); Чудернацькі
окуляри, блиснувши сонцем, скочили з носа і
зателіпалися на чорній шворці (Михайло Стельмах, I, 1962, 49);
// Місце, простір, охоплені світлом і теплом цього
світила. Сушаться на сонці грушки й яблука на тичках
тоненьких (Марко Вовчок, I, 1955, 216); Шия в нього по-дівочому
красива, ніжна й біла, наче він ніколи не виходить з цієї
землянки на сонце (Олесь Гончар, III, 1959, 24);
// Ясна
сонячна погода. Думаю спочити, брати сонячні ванни, як
буде сонце, але зараз тут доволі холодно і хмарно (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 365); Хочу послати сього листа та піти
коло моря повалятись, поки сонце (Леся Українка, V, 1956,
409);
// Життєдайна, животворча енергія цього світила.
Він пригадує село, в садку налиті сонцем сливи (Володимир Сосюра,
II, 1958, 436); Із-за вагончика вийшла дівчина.., мабуть,
ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за
неї, — з вогню та з сонця вся! (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
186).
За сонця — протягом денного часу, поки видно;
завидна. [Мартин:] Ну, сину, поснідаєш, та й з богом
в путь! Уже коні готові, щоб сьогодня [сьогодні]
за сонця в город поспів (Карпенко-Карий, I, 1960, 326); Гуляння
тривало ще й при світлі смолоскипів, бо не годилося
відправляти людей за сонця (Павло Загребельний, Диво, 1968, 409);
За хвіст та на сонце — розкрити чиюсь сутність, викрити
кого-небудь, показати чиїсь непорядні, негарні дії,
вчинки. — Картопля в кагатах почала горіть, а силос,
то, мабуть, уже й згорів. Хто кагатував? Колода. По
закутках усі гудуть, от вона і його за хвіст та на
сонце... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 370).
4. перен. Про те (того), хто (що) є джерелом життя, втіхи, радості і т. ін. для когось. Нема мого миленького, Нема мого сонця; Ні з ким мені розмовляти, Сидя у віконця (Українські народні ліричні пісні, 1958, 317); Позирав щораз в віконце, Чи не трапиться вона, Його щастя, його сонце, Його зіронька ясна (Павло Грабовський, I, 1959, 346); Кого я покохала, Стане сонцем той мені (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 177); * У порівняннях. Раз у раз щасливо, як на сонце, позиркує [мати] на сина (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148).
5. перен. Те, що освітлює шлях, той, хто веде за собою
(у житті, боротьбі і т. ін.); провідна зоря. [Тірца:]
Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине
ніч! (Леся Українка, II, 1951, 151); — Це такі дні, що наше
життя до сонця повертають (Михайло Стельмах, II, 1962, 178);
І раптом сонце зійшло для них! Прийшли зі сходу прості
й скромні хлопці, червоні солдати, прогнали багатіїв та
фашистів, і тепер царани вперше в житті стали людьми,
справжніми господарями... (Михайло Чабанівський, Балканська весна,
1960, 146);
// чого, у сполуч. з ім. правда, воля,
свобода, слава, щастя і т. ін. Означає те,
на що вказують названі іменники. Тоді, як грім під
час негоди Впаде на голову катів, Нам сонце правди і
свободи Засяє в тисячах огнів (Микола Вороний, Вибр., 1959, 201);
Це ти [партія] привела нас крізь бурі й негоди До світлого
щастя, до сонця свободи (Степан Олійник, Вибр., 1957, 29);
// Що-небудь світле, хороше, прекрасне. Загляне сонце
і в наше віконце (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 156); — Нове життя
прорвалось до сонця, до світла, до перемоги! (Олександр Довженко,
I, 1958, 460);
// Тепло, приязнь, людяність. Мене
тішить, що в Гнатюковім серці багато сонця, од якого
і тепло і ясно його приятелям (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 392);
Своєю присутністю в трупі, а також своєю грою
в п'єсах і напрочуд лагідним поводженням з людьми
вона вносила сонце і ласку в колектив (Мистецтво, 1,
1955, 8).
6. Центральна планета інших планетних систем. — Як у всесвіті, в макрокосмі: серед безмежної темряви — безконечні сонця, сонця, сонця! (Олесь Гончар, IV, 1960, 76); Якби зібрати з неба всі зірки і всі сонця з усіх небес на світі, моя любов горітиме яркіш [яскравіше] (Володимир Сосюра, I, 1957, 235).
7. Гімнастична вправа на турніку. Він хапається за перекладину й на витягнутих руках робить своїм тілом коло — сонце, як називається це спортивною мовою (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 82).