СО́НЯХ, а, (про насіння) у, чол., розм. Те саме, що соняшник. Поле соняхів стривожено махає цупким листям, киває головами (Юрій Яновський, II, 1954, 199); На лавці.. сиділа руденька білка і, швидко цмокаючи язичком, вилузкувала сонях (Павло Тичина, I, 1957, 246); Знову набрав [хлопець] з кишені соняху жменю (Андрій Головко, I, 1957, 365); * У порівняннях. Мов сонях, квітне літо (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 19).