в означеннях
Тлумачення, значення слова «сонно»:

СОННО. Присл. до сонний 1—3. Візникова спина сонно хиталась.. з боку на бік (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 374); Шелестять на городі соняшники та десь у берегах сонно кричить іволга (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 273); Одноманітно і сонно хлюпав вода в пологі береги (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 68);
//  у знач. присудк. сл. То життя було, хоч і під п'яною облудою. А тут — тихо та сумно, як у болоті; сонно, німо, як серед мертвого царства (Панас Мирний, I, 1949, 397); В майстерні було тепло, затишно, сонно (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 144);
//  перен. Одноманітно, розмірено, однотонно. Мляво й сонно тягнеться засідання соймику (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 28); Численні маленькі церковки та каплички.. помічаєш і в старих, і в нових районах міста. Їхні дзвони бамкають сонно й сумно (Вітчизна, 7, 1964, 159);
//  перен. Без ініціативи, пасивно, мляво. Невже все в Галичині мусить іти так сонно, мляво, так якось по-патріархальному..? (Іван Франко, VIII, 1952, 401).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 458.

Коментарі (0)