в означеннях
Тлумачення, значення слова «сонний»:

СО́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до сон 1. В. А. Гіляровський у Москві запропонував особливий, легкий варіант електронаркозу, при якому сонний стан у хворих викликається слабим імпульсним електричним струмом (Наука і життя, 11, 1956, 18);
//  Пов'язаний із сном. Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 252);  * Образно. Воно [море] потягається слабо і в сонній млості ніжно викидає перші хвилі на берег (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 415);
//  Який буває, з'являється, виникає вві сні. Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, I страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі (Леся Українка, I, 1951, 65); Як часом з'являється нам, що уже не існує, — То лише мислі потьмарення, образів сонних омана (Микола Зеров, Вибр., 1966, 196);
//  Подібний до того, який буває вві сні. Вранішнє сонце обливало його м'яким світом, пестило його вид, очі, наганяло сонне забуття... (Панас Мирний, I, 1949, 252);
//  Який здійснюється вві сні. Захоплення сонною терапією в багатьох випадках виявилось недоречним, бо при ряді захворювань центральна нервова система потребує.. збудження діяльності нервових клітин (Наука і життя, 7, 1955, 21);
//  Здійснюваний тим, хто спить. Регіт покривав навіть сонні зітхання худоби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 327); Деякий час сиділа [Олена] непорушно, прислухаючись до сонного дихання сплячих хлопчика й дівчинки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 25);
//  Признач. для сну. — В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз стан [ворогів] (Іван Котляревський, I, 1952, 223).
Сонна артерія — одна з парних артерій, розміщених вздовж дихального горла, яка несе кров до голови. Ділянку сонної артерії легко знайти на рівні верхнього краю гортані (Наука і життя, 7, 1970, 37); Сонна хвороба — інфекційна хвороба тропічної Африки, що передається через укус мухи цеце і супроводжується пропасницею, головними болями та великою сонливістю.. Лікар Давід Брюс знайшов причину сонної хвороби — муху цеце (Знання та праця, 8, 1965, 24).

2. Який спить, перебуває у стані сну. — Перестаньте, вітри! Не шуміть, ялини; Не лякайте нагло сонної дитини (Павло Грабовський, I, 1959, 288); Почав він [польський загін] рубати і колоти сонних запорожців (Олександр Довженко, I, 1958, 246);  * У порівняннях. Пішла [дівчина], вмилась, напилася [зілля], Мов не своя стала, Вдруге, втретє, та, мов сонна, В степу заспівала (Тарас Шевченко, I, 1963, 59);
//  Млявий, малорухомий, позбавлений жвавості. Вони з огидженням обминали сонних, млявих од холоду гадюк, що купами лежали на купинах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360); В чистій світлиці нікого не було, тільки дзижчали на віконці сонні мухи (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 23);
//  Власт. тому або який буває в того, хто спить. — Не спи, не спи! — говорить ясний місяць, — бо як заснеш, я промінь наведу, немов стрілу, і встрелю в сонне око (Леся Українка, I, 1951, 135); Маленькі діти сплять на лахмітті або в материнських пеленах; на сонних, спітнілих личках чорні лишаї мух (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 331);
//  Охоплений сном; у якому всі сплять. Сонечко зійшло. Збудилось соннеє село (Степан Руданський, Тв., 1956, 77); Сріблистий місяць тихо Чарівне світло лив на сонну землю (Іван Франко, XIII, 1954, 222); Квапливий перестук її чобіток м'яко поплив до сонної оселі (Михайло Стельмах, I, 1962, 403);
//  перен. Безлюдний, притихлий. Тарас довго ходив сонними безлюдними вулицями Києва (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 340); На якійсь сонній тихій станції у вагон зайшов довготелесий хлопець (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 259);
//  перен. Який перебуває у стані повного спокою; нерухомий. Просто з моря бризнули угору тонкі голки сонячного проміння, гарячим приском розсипались.. вони по тихій поверхні сонного моря (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 62); Люблю я темну ніч і золоті зірки, Що грають у просторі І дивляться згори на соннії садки (Максим Рильський, I, 1960, 95);
//  у знач. ім. сонний, ного, чол. Той, хто спить. Сонного будити не слід, бо він надалі просипатиметься саме в цей час (Знання та праця, 3, 1968, 29).
 Мов (як і т. ін.) сонна муха: а) хто-небудь повільний, млявий, з лінивими рухами; б) повільно, мляво. Ходжу, як сонна муха. Навіть читати не хочеться (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 146); Сонне царство: а) якась кількість людей, охоплених сном. Коло його розвернулося сонне царство люду (Панас Мирний, I, 1949, 309); б) стан, коли всі засинають, сплять. Він все ще надіявся, що всі скора заснуть і запанує те сонне царство, яке дасть йому можливість вийти з хати на побачення (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 18).

3. Який щойно прокинувся, не виспався, який хоче спати. Сонна наймичка вискочила і одсунула засов в дверях (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 54); Під вікнами ходив вартовий.. Він теж був сонний, і сон давно вже зв'язав не тільки його думки, але й його рухи (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 165); [Василина:] Тиждень ходиш на роботу сонна. В гуртку не вчишся (Олександр Корнійчук, II, 1955, 253);  * Образно. З-за Дніпра майже не стріляли. Зрідка лунала сліпа черга якогось сонного кулемета (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 137);
//  Власт. людині або який буває в людини, що не виспалася, хоче спати або щойно прокинулася. Він сонні очі протирав, В руках збанок пустий держав (Степан Руданський, Вибр., 1949, 60); В хаті заскрипіло ліжко, і сонний голос тривожно запитав: — То ти, Оксене? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 25);
//  перен. Пасивний, бездіяльний. Може й ти, мій сонний люде, Знайдеш сну кінець (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 18); Мав він ще одну рису..: вміння надзвичайно швидко, майже блискавично переходити від млявого, сонного стану до звірувато-хижого, спритного, зібраного (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 240).

4. Який викликає сон; снотворний. — Вам неодмінно полегшає, зараз я дам вам, сонного порошку, ви заснете (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 299).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 457.

Коментарі (0)