в означеннях
Тлумачення, значення слова «сопілка»:

СОПІ́ЛКА, и, жін. Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами. Якийсь парубок став грати на сопілці (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 125); Його батько робив сопілки з липи й продавав на базарі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 165);  * У порівняннях. — Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 461.

Коментарі (0)