в означеннях
Тлумачення, значення слова «соратник»:

СОРА́ТНИК, а, чол.

1. Той, хто воює або воював разом з ким-небудь; товариш по зброї. По Щорса звитяжній дорозі веде юнаків Балабай, соратник Орленка... Сабуров, герої донецьких степів, гримлять по Вкраїні, як буря, з шаблюк, і гранат, і штиків… (Володимир Сосюра, II, 1958, 461).

2. Однодумець і товариш по боротьбі, суспільній діяльності. Однодумцем і соратником російських революціонерів-демократів у визвольній боротьбі був Т. Г. Шевченко — палкий поборник дружби російського і українського народів (Комуніст України, 5, 1967, 68); Ленін посилав на Україну своїх бойових соратників (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 462.

Коментарі (0)