в означеннях
Тлумачення, значення слова «сорочина»:

СОРОЧИ́НА, и, жін.

1. розм. Те саме, що сорочка 1, 2. Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 412);
//  Тоненька, благенька сорочка. Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину (Лесь Мартович, Тв., 1954, 148); У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (Степан Васильченко, II, 1959, 213).

2. Зменш.-пестл. до сорочка 1, 2. Як Ганнусі не любити, коли молоденька, Як вишиє сорочину, як мачок дрібненький (Коломийки, 1969, 153); Вона шиє сорочину — малесеньку-малесеньку (Іван Франко, I, 1955, 80); Хлопці дехто в костюмчиках, а дехто просто в штаненятах та сорочині (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57);  * Образно. Береза в ясній сорочині Десь за вітром зібралася в путь (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 466.

Коментарі (0)