Словник української мови

СОРОК 1, а, числ. кільк. Назва числа 40 і його цифрового позначення;
//  Кількість із 40 одиниць. Тож найбільший пророк наш блукав сорок літ вкупі з нами в пустині (Леся Українка, I, 1951, 291); Сорок запорозьких чайок випливали в Чорне море до турецьких берегів (Олександр Довженко, I, 1958, 266).
♦ Наговорити (наплести і т. ін.) сорок бочок арештантів, жарт. — те саме, що Наговорити (наплести і т. ін.) сім мішків (кіп) гречаної вовни (див. вовна).

СОРОК 2, а, чол. Давньоруська одиниця лічби, що відповідає чотирьом десяткам;
//  Набір, в'язка хутра з чотирьох десятків однорідних шкурок. Позаду за великим послом посольські служилі люди у чорних каптанах несли сто сорок сороків соболів (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 58).