СОСИ́СКА, и, жін. Невелика ковбаска, яку перед
уживанням відварюють. Сосиски і сардельки — це
різновидність варених ковбас (Українські страви, 1957, 80); Баба
сіла до столу, спритно вхопила сосиску, поклала її на
скибку хліба і почала їсти (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957,
57); * У порівняннях. Виставив [фельдфебель] наперед чотири
пухких, як сосиски, пальці (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960,
117);
// тільки мн. Страва із таких ковбасок. В їдальні
— і галас і гамір щодня. — Біфштекс..! — Сосиски
і пиво! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 243).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 469.