Словник української мови

СОСИ́СКА, и, жін. Невелика ковбаска, яку перед уживанням відварюють. Сосиски і сардельки — це різновидність варених ковбас (Українські страви, 1957, 80); Баба сіла до столу, спритно вхопила сосиску, поклала її на скибку хліба і почала їсти (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 57);  * У порівняннях. Виставив [фельдфебель] наперед чотири пухких, як сосиски, пальці (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 117);
//  тільки мн. Страва із таких ковбасок. В їдальні — і галас і гамір щодня. — Біфштекс..! — Сосиски і пиво! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 243).