в означеннях
Тлумачення, значення слова «сотворяти»:

СОТВОРЯ́ТИ, яю, яєш, недок., СОТВОРИ́ТИ, ворю, вориш, док., перех., книжн.

1. Те саме, що створювати. Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий [чорт] (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 329); Щось зовсім нового, зовсім відірваного від світу його вражень чоловік ніколи не міг і не може сотворити (Іван Франко, XVI, 1955, 11); Ткаля каже: — Мрія наша, скажу вам, такий килим сотворити, щоб очі вбирав (Юрій Яновський, II, 1954, 233).
 Перепічку сотворити див. перепічка.

2. Робити, здійснювати що-небудь. Я за ноги Вхопив його та й укинув Максима святого У криницю... Такеє-то Сотворив я, сину! (Тарас Шевченко, II, 1963, 277); Дякую Вам за гроші і кажу наперед, що я їх Вам ані віддати не годен, ані сотворити щось таке, аби Вам воно стало за ті гроші (Василь Стефаник, III, 1954, 234); Як не тебе — твою могилу Я на шляхах війни знайду. І припаду грудьми до неї, І серця кров'ю і теплом.. І нове чудо воскресіння Я, мов месія, сотворю (Любомир Дмитерко, В обіймах.., 1958, 58);
//  у сполуч. з ім. Здійснювати те, що назване іменником — прямим додатком. Прочане перехрестились і сотворили молитву (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 68); Як тільки циганка сотворила теє ворожбитство, в баби лице почорніло, з рота виступила піна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 16); Як тільки з'явився князь у дверях, пресвітер Ларивон сотворив коротку молитву (Павло Загребельний, Диво, 1968, 698).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 471.

Коментарі (0)