СПАДАТИ, аю, аєш, недок., СПАСТИ, спаду, спадеш, док.
1. Падати, летіти донизу під дією власної
ваги. Метеори раз у раз спадали з неба на степ (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 457); Передня куфа [кухва] спала їй на ноги та
притовкла їх (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 273);
// з чого. Падати,
відділяючись, відокремлюючись від чого-небудь, не
утримуючись на чомусь. Глянеш вгору — шапка спадав
з голови (Нечуй-Левицький, II, 1956, 415); Вона [весна] — у
краплях, що спадають дзвінко Із голих віт, які стрясає птах
(Максим Рильський, III, 1961, 190); Вона прикрила вії, і дві
здоровенні сльозини спали з її очей (Панас Мирний, I, 1954,
289); Хустина їй з голови спала, і волосся розпустилося
(Андрій Головко, I, 1957, 206);
// Опадати, обсипатися з дерев,
кущів і т. ін. (про листя, пелюстки, плоди тощо). Вишиває
осінь на канві зеленій Золоті квітки. Квітки оживають
і з дерев спадають Жовті нагідки (Олександр Олесь, Вибр.,
1958, 227); На сонці ясени горять, Спадають ягоди з
шовковиць… (Максим Рильський, I, 1960, 281);
// Відмираючи,
випадати з корінням (про волосся). Лисий я, волосся
спало, Решта білая, як сніг (Степан Руданський, Тв., 1956, 58);
[Матушка гуменя:] Суха волосина не спаде
з голови без волі всевидящого [всевидющого] (Панас Мирний,.
V, 1955, 73);
// Осідати, спускатися донизу (про пил).
На майдані пил спадає, Замовкає річ... (Павло Тичина, I, 1957,
56); Отара вже пройшла, спав пил на вулиці (Андрій Головко,
II, 1957, 226);
// Литися, стікати згори вниз. Через..
щілини проступила вода й почала спадати двома чималими
цівками в льох (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 53); Вода
каскадами спадала в басейн (Петро Панч, Ерік.., 1950, 56);
// Випадати, йти (про опади) або осідати (про росу,
іній). Дощ, гнаний вітром, спадав цілими завісами
(Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 205); За лісами день
згасає, на траву спадають роси (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 11);
Та гей, бики! Зоремо поле, Посієм яреє зерно, А спаде
дощик, незабаром В землі пробудиться воно (Степан Руданський,
Тв., 1959, 134);
// Опускаючись, відкривати що-небудь.
Неначе мереживо, мрійно спада з будівель риштовань
забрало (Володимир Сосюра, I, 1957, 456); * Образно. Приємне марево
раптом розвіялось, мрійна поволока спала з очей (Костянтин Гордієнко,
Дівчина.., 1954, 14);
// Опускаючись, сідати, падати на
що-небудь. Громада бузьків спала на очерет (Василь Стефаник,
I, 1949, 90);
// Опускаючись, займати попереднє
положення. Отець Олександер увійшов страшенно лютий, аж
коси ворушаться... А ніздрі — то спадуть, то розідмуться
(Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 11);
// тільки недок.
Розташовуючись, пролягаючи, опускатися полого, покато
або стрімко. Круча сажнів у два заввишки круто
уривалася згори і спадала у воду (Борис Грінченко, I, 1963, 352);
Дорога круто спадала вниз, до Дністра (Віталій Петльований,
Хотинці, 1949, 6); Згори до самого низу спадали терасами
велені схили (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105);
По схилу лівого берега, що амфітеатром спадав до
Дніпра, блимнули яскраві стрічечки вогників (Гордій Коцюба,
Нові береги, 1959, 140).
♦ Куди очі спали див. око; [Мов (наче і т. ін.)]
полуда з очей спадає (спала і т. ін.) див. полуда;
Спадати на голову — несподівано ставати для кого-небудь
об'єктом клопоту, турбот і т. ін. — Іноді величезне
горе, що спадає на голову, менше вражає, як дрібничкова
неприємність (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 276); Спадати
(спасти) в непам'ять див. непам'ять; Спадати (спасти),
на думку див. думка; Спадати (спасти) на згадку
(на пам'ять, заст. на ум і т. ін.) — те саме, що
Спадати (спасти) на думку (див. думка). В зв'язку з цим
спадають на згадку поетичні рядки з відомої збірки
Л. Первомайського (Радянське літературознавство, 3, 1971, 10); Чомусь спало
на згадку Явдосі, що.. бачила біля монопольки Якима
(Олесь Донченко, III, 1956, 7); Спадали на пам'ять [Микиті] усі
ліки та знадіб'я, які вживають підвереджені [з підірваним
здоров'ям] люди (Любов Яновська, I, 1959, 312); Чогось
мені спала на ум та гадюка, що я бачив в березі (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 97); Спадати (спасти) на розум див. розум;
Спасти на коня (коней, коника) — сісти на коня. — Ой,
не вспішився а пан Перебийніс Та й на коника спасти,
А вже ж зачав а хлопко малий Та як снопики класти
(Українські народні думи.., 1955, 106); Усі троє спали на коней та й
помкнули — тільки іскра з-під копит кінських сипнула
(Марко Вовчок, I, 1955, 360); Ще один клопіт спав з
плечей див. клопіт.
2. Звішуватися донизу кінцем або кінцями. З ліжка
додолу чорніше від ніченьки Повна спадає коса (Павло Грабовський, I,
1959, 437); Довгі сиві вуса, що мальовничо спадали униз,
завжди вводили в обман м'якого серцем любителя української
старовини (Гнат Хоткевич, I, 1966, 80);
// Звисати, спускатися
донизу певним способом. Його русяве волосся спадало
густими кучерями на плечі (Іван Франко, V, 1951, 16); Жмути
білого полотна жужмом вкривали її коліна і спадали
хвилями додолу (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 11);
// на що, до
чого. Покриваючи що-небудь, звисати донизу, нависати
над чимсь. Червоні торочки, що спадали аж на білу
шию, не перемогли червоних, як калина, губів (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 150); Смолисті брови похмуро спали на очі
(Яків Баш, Вибр., 1948, 166);
// Перехилятися через що-небудь.
Одні [квіти] випростались угору, інші, спадаючи
через одутлуваті вінця білої вази, падали аж на її
боки (Григорій Епік, Тв., 1958, 280).
3. Зменшувати силу вияву; слабнути. В його душі
змагалася боротьба, підносилася і спадала хвиля збурених
почуттів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 35); Ґвалт спадає,
пальба вщухла (Олесь Гончар, II, 1959, 25); Тривожна
напруженість, що опанувала було сходом, спала (Іван Багмут,
Опов., 1959, 23);
// Ставати меншим, нижчим. Спада
температура, Сон зника, як забуття (Андрій Малишко, Звенигора,
1959, 181); Остап поправлявся. Гарячка згодом спала,
рана швидко затягувалась (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 372); Трохи
спав жар [у Оленки], а під ранок знов заметалась вона
знеможена (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 189);
// Ставати тихішим,
не чітко чутним. З дальніх завулків, через городи
й сади, тихо спадаючи, долітала пісня (Олекса Десняк, Десну..,
1949, 200); Голос його швидко спадав, переходив у важкий
шепіт (Олесь Гончар, IV, 1960, 59); Голос морської стихії
слабішав, спадав (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 28);
// Поступово
втрачатися, зникати. Часом, серед такої гарячки,
вся енергія його спадала, і якийсь голос говорив в нім:
«Навіщо?.. кінець! Дійшов до краю!» (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
25); Марина глянула на вишні, що стояли без листу і
нагадували їй, що спаде колись і її краса (Нечуй-Левицький, I,
1956, 99);
// Випаровуючись або розсіюючись, розріджуючись,
зникати. Туман спаде,.. він знов з дому вихопиться
(Марко Вовчок, I, 1955, 217); Вітрець дихнув. Пора
спадати росам (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 29); Відбились зорі
в дзеркалі ріки, спадає дим розвіяний, безсилий (Володимир Сосюра,
II, 1958, 326); — Не доглянула [пташниця] індичат та
рано випустила пастись, поки ще роса не спала
(Панас Мирний, IV, 1955, 337).
Спека спадає (спала) див. спека.
♦ Спадати (спасти) з голосу — втрачати голос.
[Виборний:] Тахтауловський дяк п'є горілки багато
і уже спада з голосу (Іван Котляревський, II, 1953, 11); [Трохим:]
А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе... [Іван:]
Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш!
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 470).
4. Знижувати свій рівень, зменшуватися кількісно
(про воду). Як тільки почала спадати в Дніпрі вода,
прибережні люди були здивовані давно не баченим напливом
плотів (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 27); Ще півгодини
— і вже по повені. Вода спаде, повитикається
сховане каміння (Гнат Хоткевич, II, 1966, 394).
♦ Спадати (спасти) з ціни (у ціні) — дешевшати,
знецінюватися. — А пани — все пани — з ціни не
спадають! (Степан Руданський, Тв., 1959, 165); Вічно жалувався
[Мошко], що заробок малий, що шкірки спадають у
ціні (Іван Франко, III, 1950, 46); Спадати (спасти) на силах (із
сил) — втрачати сили. Після сорока років слюсарювання
почав [Никодим Онуфрійович] спадати на силах (Юрій Смолич,
V, 1959, 91); Сох [Іван] щораз більше і спадав із сил
(Іван Франко, III, 1950, 180).
5. Втрачати нормальну вагу; худнути, марніти. Пройшло
років зо два, зо три, наряди поносилися, тіло
спало... і з.. Оришки вийшла.. баба-старчиха (Панас Мирний,
IV, 1955, 31).
♦ Спадати (спасти) з лиця (з личенька, на лиці, на
виду і т. ін.) — худнути, марніти. На лиці помітно
спадала [Любов Прохорівна] і все щось міркувала, інколи
навіть уголос (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 320); — Молодая
дівчинонька, Чого з лиця спала? (Українські народні думи.., 1955,
167); Дарма що з личенька спала, а справдешня козачка!
(Марко Вовчок, I, 1955, 344); Спадати (спасти) з тіла (у (в)
тілі, на тілі і т. ін.) — худнути, втрачати нормальний
вигляд. — Ото славний ти, мій Юруше! — каже
князь, об'їхавши свої лани, городи та садки. — Робота
в тебе, як на огні горить, тільки наймити чогось
неначе з тіла спали (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); — Усе,
було, тружусь, роблю — Аж з тіла спала (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 8); Трофейні важкі битюги й красиві
чистокровні рисаки спадали в тілі за кілька важких
переходів (Олесь Гончар, III, 1959, 88).
6. Охоплювати кого-, що-небудь, поширюватися на когось, щось (перев. про світло). Світло спадає з лівого боку у всі три кімнати (Леся Українка, IV, 1954, 245); Довгі сліпучі промені спадали.. в садок (Юрій Смолич, I, 1958, 92); * Образно. На строгий профіль її загрубілого на сонці, проте гарного обличчя спала тінь затаєної образи (Яків Качура, Вибр., 1947, 28).
7. перен. Звільняти кого-небудь від чогось. Над
давнім лихом України Жалкуєм-тужим в кожний час, З
плачем ждемо тії години, Коли спадуть кайдани з нас
(Леся Українка, I, 1951, 54);
// Минатися, проходити. Троянцям
легше стало, І тяжке горе з серця спало (Іван Котляревський,
I, 1952, 159); У нього навіть спала сонлива байдужість
(Іван Багмут, Опов., 1959, 81);
// Переставати бути
помітним, сходити. — Хм! — хмикнула Солоха і усмішка
з лиця її спала (Панас Мирний, I, 1954, 57).
♦ [Наче (неначе, мов і т. ін.)] гора [з плечей (з пліч)]
спала з кого — відпали турботи, не стало важких
обов'язків, полегшився важкий душевний стан. Як я не
недугувала, як не боліла, але по болю почула, що з мене
неначе гора спала... (Панас Мирний, I, 1954, 86); [Наче (неначе
і т. ін.)] камінь з душі (з грудей) спав у кого, кому —
комусь стало легко, спокійно на душі. [Анастасій:]
Неначе камінь спав з душі у мене! Тепер я весело піду на
смерть! (Микола Костомаров, I, 1967, 216); Йонові наче камінь з
грудей спав. Легше якось зробилося на серці (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 270); Спадати (спасти) з розуму див.
розум.
8. на кого — що, перен. Діставатися, припадати
кому-небудь. Ті обов'язки цілим своїм тягарем спадали на
селян, на громади (Іван Франко, VI, 1951, 39); Суворі і жахливі
кари спадають на голови сміливих (Зінаїда Тулуб, Людолови, I,
1957, 397); Най на мене всі нещастя разом спадуть з
неба, Розстатися із тобою — гіршого не треба (Коломийки,
1969, 170); Це найбільше нещастя, що спало на їх
родину, смерть батька, зовсім відібрало в Нелі охоту
до життя (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 352);
// на кого, кому.
Находити на кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття,
стан, настрій і т. ін.). Чого .. Не раз се на мене,
мов хмара яка, Спадав сумная задума тяжка? (Леся Українка,
I, 1951, 11); Відчув [Гнат], як спадає йому на серце
тихомирний спокій (Петро Панч, В дорозі, 1959, 49); Ледве що
очутилася я трохи по тяжкій утраті вашого батька,..
вже спав на мене цей новий смуток (Ольга Кобилянська, II, 1956, 313);
Хто їх [гуморески] почне читати, тому одразу ж на
повіки спаде тихий, глибокий сон... (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961,
11);
// рідко. Діставатися, переходити у спадок. Помер
Рудзевич, і мати розпродала все, що після нього їй спало
(Збірник про Кропивницького, 1955, 53).
9. перен. Наставати, надходити, наближатися. Тихесенький вечір На землю спадає (Володимир Самійленко, I, 1958, 132); Нагори спадає смеркання (Терень Масенко, Роман.., 1970, 350); — Я вже не перебуду цеї осені. Як спаде осіння мряка, то задушить мене (Лесь Мартович, Тв., 1954, 153); І тільки як спали на землю вечірні сутінки, — припинився бій (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 108).