в означеннях
Тлумачення, значення слова «спадщина»:

СПА́ДЩИНА, и, жін.

1. Майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи. Коли молодому Захарії минуло вісімнадцять літ, він захотів обняти [забрати] своє добро.. і попросив Сергія, щоб віддав йому батьківську спадщину (Іван Франко, IV, 1950, 146); — Коли хтось помре, так обертав [староста] спадщину на свою користь при живих спадкоємцях (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 297);
//  рідко. Окрема річ з такого майна. [Чирва:] Ні, ні, не збивайте мене, одріз [обріз] добра зброя, а моя рушниця — ще краща. Ось вона, моя сестриця й порадниця. Дідівська спадщина... (Іван Микитенко, I, 1957, 90);
//  розм. Те, що залишилося від попередника. — Дарвіна [твори] ви, отче Вікентію, купляли чи, так би мовити, спадщина? .. — Привіз із собою, — кисло відповідає молодий панотець (Михайло Стельмах, I, 1962, 265).

2. Явища культури, науки, побуту і т. ін., що залишилися від попередніх часів, від попередніх діячів. Коли нещастям, горем битий Не засклепивсь, не знидів я, А встав, щоби братам служити, То все те — спадщина твоя (Іван Франко, X, 1954, 265); Великою популярністю користується літературна спадщина Т. Г. Шевченка в країнах народної демократії (Максим Рильський, III, 1955, 261); Характеризуючи культурну спадщину, яку передали сармати пізнішим поколінням, не можна обминути килимарства (Археологія, VIII, 1953, 73); Костомаров залишив величезну за обсягом наукову спадщину. Вона досить складна, а нерідко й суперечлива (Народна творчість та етнографія, 3, 1967, 24); Визначне місце у ленінській ідейній спадщині займав теорія соціалістичної революції (Комуніст України, 5, 1970, 45);
//  Наслідки, перев. негативні, чийогось панування, чиєїсь діяльності, якогось процесу і т. ін. Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити з ганебною спадщиною, яку залишив нам царизм (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 66); Повчав [Карпо] начальницьким тоном: — І коли вже ви позбудетеся капіталістичної спадщини — оцього боягузтва (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 148); У двадцятому році тиф його не минув. Після тифу спадщина: закостенів хребет. Це важка хвороба (Микола Трублаїні, I, 1955, 90).

3. рідко. Те саме, що спадковість 2.
Діставати (дістати, брати, взяти і т. ін.) у спадщину що: а) успадковувати майно, річ і т. ін. або явища культури, науки, побуту тощо. Набивав [Брянський] записами свій планшет і, всміхаючись втомленими очима, говорив Чернишеві: — Коли що трапиться зі мною, візьмеш, друже, оцей планшет у спадщину (Олесь Гончар, III, 1959, 114); б) успадковувати якусь хворобу, певні риси вдачі і т. ін.; Діставатися (дістатися, передаватися, передатися, мати і т. ін.) у спадщину: а) переходити від кого-небудь у користування до наступника. На Голій горі Антон Глущук мав два морги поля, що дісталися в спадщину від батька (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 7); б) переходити від одного до іншого за спадковістю (у 1, 2 знач.). Давно відомо, що ознаки, набуті організмом протягом життя, передаються у спадщину (Шкільна гігієна, 1954, 5); Залишати (залишити) в спадщину див. залишати; Переймати (перейняти) в спадщину див. переймати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 483.

Коментарі (0)