СПАЛАХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАЛАХНУТИ, ну, неш, док.
1. тільки 3 ос., чим і без додатка. Раптово
і швидко загорятися яскравим полум'ям; займатися.
Присіла [Оришка] перед ватрою і, ломлячи дрібно гілочки,
любувалася, як вони спалахують (Гнат Хоткевич, II, 1966,
29); Під час старту [космічного корабля] паливо
спалахує. Тиск у камері підвищується до кількох десятків
атмосфер (Вечірній Київ, 16.VIII 1962, 3); Оце спалахне
віхоть, — ясний світ пробіжить по хаті, заграв на
чорних шибках вікон (Панас Мирний, III, 1954, 134); Спалахнула
дзвіниця, наче хтось засвітив велику свічку нагорі,
щоб людям було видко на вулицях (Панас Кочура, Золота грамота,
1960, 152);
// безос. Інколи ночами таки й справді горіло
десь. Щоправда, зрідка й ненадовго — спалахне та й погасне
скоро (Андрій Головко, II, 1957, 362);
// також у сполуч.
із сл. вогонь, полум'я, пожежа, іскра
і т. ін. Скільки разів траплялось, що з малої іскри
спалахувала й буяла велика пожежа (Семен Скляренко, Святослав, 1959,
70); Полум'я спалахнуло здоровими язиками (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 36); Врешті черкнулась криця об кремінь,
спалахнула на мент іскра (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346);
// тільки недок. При млявому або нерівному горінні
час від часу розгорятися сильніше; займатися на мить.
Михайло не рушив з місця. Сигарета спалахувала в
пітьмі (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 152).
2. тільки 3 ос. Починати світити, світитися, сяяти,
випромінюючи або відбиваючи світло. В царському дворі
та й в інших будинках спалахують тривожні світла
(Леся Українка, II, 1951, 324); В безхмарну погоду часто в небі
спалахув напрочуд гарне багатоколірне північне сяйво
(Фізична географія, 5, 1956, 127); Спалахує лампа під великим
кольоровим абажуром (Іван Микитенко, I, 1957, 406); Спалахують
фари, і сіється сніг... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 186);
Ось спалахнула сліпуча блискавка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957,
185); Пучок сонячного проміння, як райдужна куля,
спалахнув раптом на шпилі радіощогли (Олесь Донченко, II, 1956,
143); Спалахнула ракета, дерева шарахнулись врозтіч
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 532);
// чим і без додатка. Раптово
освітлюватися яскравим світлом. Сліпучі спалахи залили
небо, що гурчало і спалахувало безнастанно (Костянтин Гордієнко,
Дівчина.., 1954, 151); Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули
рожевим полум'ям сніги (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958,
315); Схід спалахнув. І померхнули зорі останні (Петро Дорошко,
Серед степу.., 1952, 18);
// тільки недок. При слабкому
або нерівному світінні час від часу сяяти яскравіше;
починати сяяти з більшою силою, ніж перед цим.
У вікні було світло, воно спалахувало нерівно, певно горіло
в печі (Леся Українка, III, 1952, 565); Над далекою шахтою
спалахували відсвіти багрового полум'я (Олесь Донченко, Шахта..,
1949, 9);
// Засвічуватися багатьма вогнями. За шибками
багатих будинків вже спалахували і сяяли тріпотливими
вогниками величезні, під саму стелю, різдвяні ялинки
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 465); Київ уже спалахував
святковими ілюмінаціями Першотравня (Іван Цюпа, На крилах..,
1961, 249); Місто раптом спалахнуло нам назустріч
рясними разками тьмяних у смерканні електричних
огнів (Юрій Смолич, День.., 1950, 128);
// Раптово виникати
(про постріл, вибух і т. ін.). Попереду знову спалахує
постріл, потім кілька пострілів зразу (Сава Голованівський,
Тополя.., 1965, 313); Стріляли міномети. Вибухи
Спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли
бійці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 312);
// Починати блищати, сяяти;
виділятися блиском. Гострим полиском хвилі спалахують
після бурі у місячну ніч (Леся Українка, I, 1951, 232);
На риштованнях спалахують цвяхи (Микола Бажан, Вибр.,
1940, 82); Гривеник срібною плямочкою спалахнув на
сонці, упав на гальку (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 10);
// Різко
виділятися своєю яскравою барвою. Спалахували над
його [Львова] кварталами червоні прапори (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 127); Між блискавкою і громом Кущ
калиновий спалахнув (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 39).
3. тільки 3 ос., чим і без додатка. Починати блищати
під впливом якихось почуттів, переживань (про очі).
Коли Вогневик говорив, очі його спалахували, на тонких
губах грала посмішка (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 157);
Люльки задиміли, як димарі, а чорні очі спалахнули,
як вовчі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 152);
// Виявлятися у блиску
очей (про почуття, переживання). В примутнілих очах
йому спалахували злі іскри (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947,
197); Раптом у зіницях Арсенія спалахнули хитруваті
вогники (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 132).
4. тільки 3 ос., перен. Раптово виникати, починатися,
інтенсивно розвиваючись. Спалахували сміх, вигуки
(Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 9); Спалахувала бойова пісня
(Андрій Трипільський, Дорога.., 1945, 59); Слово за словом, і між ними
вже спалахув чвара (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 181); В
небуття відійшли ті часи, коли епідемії віспи, холери,
чуми спалахували в селах та містах нашої країни (Вечірній Київ, 25.X 1968, 2); За одну хвилину на кордоні спалахнув
бій (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 33); Перед світанком
стрілянина спалахнула з новою силою і потім притихла
(Іван Багмут, Записки.., 1961, 42);
// Раптово виникаючи,
бурхливо розгортатися (про події, явища і т. ін.).
Події спалахнуть, ..застрибають так швидко, як ото
кінострічка (Терень Масенко, Роман.., 1970, 253);
// Раптово
зароджуватися (про почуття, бажання і т. ін.). Кохання
спалахнуло несподівано в її палкій істоті (Ганна Барвінок, Опов.., 1902,
399); [Хвора:] В мені спалахнула ненависть До тих,
що нищили мою любов (Леся Українка, I, 1951, 119); В ньому
спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні
про що не думати (Юрій Яновський, II, 1958, 206); Раптом
спалахнула в ньому гірка образа (Іван Микитенко, Повісті.., 1956,
74);
// безос. Жаль торкнув Івана, у грудях спалахнуло..
До грудей притиснув [жінку], як своє щастя (Степан Васильченко, I,
1959, 302);
// Блискавично зринати в свідомості, пам'яті
(про думки, згадки, рішення і т. ін.). Раптом рвучко
звів [Митько] голову..: така несподівана й блискуча
спалахнула у голові думка (Андрій Головко, I, 1957, 369); У
свідомості [Гаркуші] спалахнула холодна блискавка:
«Листа читати не варто» (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 63);
// безос. Раптом у голові спалахнуло .. — а чи не від
Левка часом звістку якусь передасть панотець? (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 171).
♦ Пристрасті спалахують див. пристрасть.
5. чим, від чого, рідко з чого і без додатка, перен.
Раптово пройматися якимсь сильним почуттям; сильно
збуджуватися, дратуватися, гніватися (про людину).
Патрицій спалахує, але стримується і тільки поглядає
на єпископа (Леся Українка, II, 1951, 231); Більше цікавив
Гайсина другий, Рогач. Спалахує, як сухі дрова (Петро Панч,
На калиновім мості, 1965, 150); [Петро:] Як я накриво
слово сказав, то ви зараз і спалахнули (Панас Мирний, V, 1955,
137); Гнівом спалахнув гордий боярин (Іван Франко, VI, 1951,
103); Вона почула знайомий спів і зрозуміла. І раптом
спалахнула злістю: недобра радість наллялась їй в серце
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 182); Корній спалахнув з гніву і почав
лаяти дочку (Борис Грінченко, I, 1963, 409); Вона вся спалахнула
цікавістю. Це ж либонь таємниця доктора Гальваніку
от-от має їй відкритися (Юрій Смолич, I, 1958, 83); — Я
клопотатимусь. Я доб'юся... Тут є хороші, чесні люди, —
спалахнув він весь бажанням одразу діяти (Зінаїда Тулуб, В
степу.., 1964, 34); — Відступати? — Боженко спалахнув
від обурення (Олександр Довженко, I, 1958, 179);
// тільки док.,
без додатка. Сильно розсердитися; скипіти. Гафійка
спалахнула. — Брехня! То люди брешуть. Він нічого не
крав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 12); — Як міг ти таке сказати?
Як повернувся в тебе язик на такі речі? — спалахнула
Ганна Михайлівна (Любов Яновська, I, 1959, 371); — Замовчи!
— спалахнув Дорош, гнівно блиснувши окулярами
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 189);
// тільки док., чим. Яскраво і
пристрасно проявити себе в чомусь у певну мить. Він
рвучко ступив крок, аж до самого краю помосту, і
раптом спалахнув натхненним словом над глухим шумом
на майдані... (Андрій Головко, II, 1957, 310).
6. чим і без додатка, перен. Раптово вкриватися
рум'янцем (від хвилювання, збудження, сорому і т. ін.).
Олеся спустила вії на щоки й спалахнула на виду (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 138); Лобода на мить спалахнув барвами сорому
(Іван Ле, Україна, 1940, 190); — Я ще, здається, вашого
хліба не переїла, — мов півонія спалахне Зося (Михайло Стельмах,
I, 1962, 538); — Оце тобі на та радуйся! — спалахнув
лицем Хома і ще нижче опустив голову (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
82); Тамара, коли подала мені руку, спалахнула рум'янцем
(Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 82);
// Червоніти від
припливу крові (про обличчя, щоки, вуха і т. ін.).
Її щоки спалахують, як мак, потім бліднуть, погасаючи
(Юрій Яновський, I, 1958, 182); Він міркував. Час од часу
його обличчя спалахувало (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 29); Її
очі засяли; личко спалахнуло рум'янцем (Марко Вовчок, I,
1955, 228); Обличчя його раптом спалахнуло, він аж
засяяв з радості (Іван Микитенко, II, 1957, 325); У Васі спалахнули..
вуха. Він розгублено дивився на свій план (Юрій Збанацький,
Малин. дзвін, 1958, 170);
// Раптово з'являтися, яскраво
проступати (про рум'янець). Зла фарба спалахнула
на її пещених щоках (Михайло Стельмах, I, 1962, 84); Павлусь
посміхнувся, і на щоках його спалахнув легкий
рум'янець (Олесь Донченко, II, 1956, 13).