в означеннях
Тлумачення, значення слова «спалений»:

СПА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спалити. На місці тої, спаленої фашистами, ..звелась он яка хата (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 440); Зимно в бараці. Добова норма дров давно вже спалена (Олесь Гончар, II, 1959, 130); Прийдеш над сю гору, — пустиня, спалена сонцем, ні прутика, ні гіллячки (Панас Мирний, I, 1954, 279); Курилася спалена суховієм рілля (Петро Панч, В дорозі, 1959, 48); Хліб засихає на полі, спалений довготривалою спекою (Петро Колесник, Терен.., 1959, 52); Мчить Голодуха стомлений, розпухлий, спалений сонцем і вітрами (Олександр Довженко, I, 1958, 253); Задавлений плач, глухий болісний клекіт у грудях вирвались з одкритих, смагою спалених, уст (Панас Мирний, I, 1954, 360); Спалені морозом легені ніби кровоточать (Андрій Головко, II, 1957, 311);
//  спалено, безос. присудк. сл. В самім замку невеличку Церковку святую Не спалено (Тарас Шевченко, II, 1953, 126); В одному тільки Городнянському повіті.. було знищено шістнадцять поміщицьких маєтків, спалено дві винокурні (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 6); Хату спалено, а старого Демида нещадно побито (Олександр Довженко, I, 1958, 307).
Мости свої (за собою) спалено — вже неможливо повернутися до чого-небудь, продовжити щось. Щось у телефоні клацнуло, загули дроти. Розмову закінчено, мости спалено за собою (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 173).

2. у знач. прикм. Який зазнав дії вогню, сонця і т. ін.; обпалений, почорнілий. Навколо лежала спалена, сплюндрована, гола, як після потопу, земля... (Павло Загребельний, День.., 1964, 89);  * У порівняннях. Кам'яні шпилі.. рожевіли на небі,.. а ліси по схилу гір чорніли немов спалені (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 290);
//  Висохлий від спеки. Піди на спалені покоси, Що в раз останній роси п'ють (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 202); Випали ще дощі тихі, з сонцем. Спалені трави одволожило (Андрій Головко, II, 1957, 230);
//  Дуже засмаглий. Теплий вітрець обвіває її чорне спалене лице (Нечуй-Левицький, I, 1956, 113);
//  Пересохлий від внутрішнього жару; вкритий смагою, запечений. Спалені губи з трудом розривала [баба] та білим язиком їх зволожувала, (Василь Стефаник, I, 1949, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 486.

Коментарі (0)