в означеннях
Тлумачення, значення слова «спантеличувати»:

СПАНТЕЛИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Викликати розгубленість, замішання, подив у кого-небудь. І слова Лукійченка, і його погляд спантеличили Рубіна (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 5); Розмахнувся [Стьопа] і тріснув по ведмежій морді ліхтарем. Очевидно, ця відсіч, хоч і слабка, спантеличила ведмедя (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 62);
//  Змушувати втрачати послідовність думки; збивати. Слухаючи його, він робив якісь мімічні знаки, намагався не то спантеличити його, не то привернути до себе увагу (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 117);
//  Впливаючи яким-небудь чином, спонукувати до зміни поведінки. [Захарко:] Коли б Гапка не спантеличила Василя?.. І знов подумаєш і так: вона мати! Звичайно, вона бажає, щоб.. дитині якнайкраще, якнайлегше... (Марко Кропивницький, II, 1958, 155); Не спантеличити [Марину] влесливим словом (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 488.

Коментарі (0)