СПАРТА́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до спартанець 1 і Спарта. Спартанська держава.
2. Власт. спартанцеві. — Мене ростила ти й не дала
спартанської вмілості переносити голод і спрагу (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 175); Спартанське життя вояка якихось три
десятки літ привчало його до боїв у відкритому степу,
до лісів, до спочивання в сідлі на бойовому коні (Іван Ле,
Хмельницький, I, 1957, 66);
// Позбавлений зручностей,
вигод; простий, скромний. Полічила [Лукія Назарівна]
ліжка і прикинула в умі, що далеко не на всіх вистачав
навіть цих спартанських ліжок (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
79).