Словник української мови

СПАСЕ́ННИЙ, а, е, розм. Який дає, приносить рятунок; який рятує або сприяє врятуванню від чого-небудь. [Люцій:] Чи ж ми сами не помагаєм ревне слабого й одурити, у потребі, щоб тільки він зажив спасенних ліків? (Леся Українка, II, 1951, 420); Всю ніч лютувала негода, всю ніч розганяла співучих весняних гостей.. І, трусячись, мокрі, холодні, голодні, чекають шпаки спасенного ранку (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 189); Як розвиднилося, вийшли ми з того спасенного куреня (Гнат Хоткевич, I, 1966, 170); Втікачка пішла просто на спасенне світло (Яків Качура, II, 1958, 73);
//  Бажаний, приємний. — Не хочу я йти, не хочу перебаранчати йому. Вчення — спасенне діло (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 390); Ольга стала для нього порятунком, пам'ять про неї — спасенною відрадою (Петро Колесник, Терен.., 1959, 131);
//  За релігійними уявленнями — достойний заступництва бога, небес. Очі йому відкрились, яко чоловікові спасенному, він і впізнав їх трьох: один святий Петро, другий святий Ілля, третій між ними сам господь (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 458);
//  Благотворний. Не тільки в самій Тухольщині видний і спасенний був вплив Захара Беркута; його знали люди на кільканадцять миль довкола (Іван Франко, VI, 1951, 37);
//  у знач. ім. спасенний, ного, чол., заст., розм. Той, хто спас (див. спасати 2 2) свою душу. Хотіли [люди] за свою роботу мати більший заробіток. Що ж, вольному воля, а спасенному — рай (Михайло Стельмах, I, 1962, 580).
 Спасенна думка — вдала думка, добра порада і т. ін., що підказують вихід із скрути, приносять успіх, удачу в чому-небудь. — Я поцілую брата за цю спасенну думку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 178); Спасенна душа — добра людина, істота. — Чи вже таки спасенної душі не буде на нашу неміч, захистити нас?... А то й отопитись нічим (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 488); — Заяць [заєць] ось — душа спасенна, Як жив, ні в ніч, ні денно Зла нікому не хотів (Іван Франко, XII, 1953, 11); Хто там? Може, яка спасенна душа внизу є? Ловіть мене (Остап Вишня, I, 1956, 195).