СПА́СУВАТИ див. спасати 1.
СПАСУВА́ТИ, ую, уєш. Док. до пасувати 2. В селі нема такої техніки, щоб він спасував перед нею (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 203); Дали б мені кувалду до рук — я б показав, що то є за буковинець, ні перед ким не спасував би (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 74).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 493.