СПАСИБІ.
1. виг., кому, чому, без додатка і з спол.
що. Уживається для вираження, висловлення вдячності
за зроблене добро, виявлену увагу і т. ін.; дякую;
дякуємо. [Запорожець:] Оце то так! вчистив,
нічого сказати: і доладу, і правда. Добре, далебі, добре!
Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі (Тарас Шевченко, I,
1963, 99); — Спасибі, мамо, що ви мене жалуєте, що за
нелюба не оддаєте! (Марко Вовчок, I, 1955, 62); [Яким:]
Ну, от я вже й наївся... (Устає). Спасибі вам за хліб,
за сіль! [Василина:] На здоров'я! (Борис Грінченко, II, 1963,
539); Спасибі діточкам, що написали до мене (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 310); — Підломіть що-небудь під голови,
чогось немов низько стало. Так... спасибі (Леся Українка, III,
1952, 705); — Спасибі тобі, земляче, за новини (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 440);
// ірон. Уживається для вираження
невдоволення, незгоди, при відмові від чого-небудь
неприємного, небажаного і т. ін. — А Явдоху хто з світа
звів? — питав гостро Чіпка.. — То це я, сину?..
— Уже ж не я... — Спасибі... (Панас Мирний, I, 1949, 410);
— Просимо до полудня! — сказав Денис і показав рукою
на порожню миску. — Спасибі! я вже пополуднувала
дома. Доїдай, Денисе, на здоров'ячко, та тільки не
об'їдайся, — сказала Соломія і посунула порожню миску
до Дениса. — Спасибі за ласку, — обізвався Денис
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 340).
І спасибі не скаже див. сказати; Сказати [велике]
спасибі див. сказати; Спасибі і простибі (простибіг)
див. простибі, простибіг; Спасибі й за це (те); Спасибі й
на цьому (тому) — добре, що хоч так. — Чого же се
воно [борошно] чорне? — ..То воно трохи з горілим,
..димом припахає... Спасибі й за це! — дякували чоловіки
(Панас Мирний, IV, 1955, 256); Покликали його раз до двору
дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку
— і за те спасибі..! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); — Більше
нічого не допитуйтесь. — Ну, спасибі й на цьому,
спасибі, дорогенький, — радісно закрутилася [Вереміїха]
біля воріт (Михайло Стельмах, II, 1962, 287).
2. у знач. присудк. сл. Треба бути вдячним за що-небудь.
Новорічні бажання не пішли мені на користь, —
хоч все-таки спасибі за них добрим людям (Леся Українка, V,
1956, 126); «Спасибі, Що Сонечко на весну повернуло,
А то б земля була навік схолонула, заснула» (Павло Тичина, I,
1957, 50); — Спасибі Мар'яні, що таку славну криницю
викопала (Михайло Стельмах, II, 1962, 294); Горпищенко зняв
з стіни карту Криму, подав ад'ютантові: — Повісиш у
бліндажі. Пішли. Спасибі дому цьому, підемо ік другому,
як говорив колись мій покійний дід (Василь Кучер, Голод,
1961, 74);
// у знач. вставн. сл. Штовхаюсь я; аж
землячок, Спасибі, признався, З циновими ґудзиками (Тарас Шевченко,
I, 1963, 243);
// також у сполуч. із залежними сл.
— Назначили нам землю, спасибі добрим людям, а стара
затялася і не хоче брати отієї півдесятини, що від
Денисенка відходить (Михайло Стельмах, II, 1962, 22); Та ось якраз
дзвінок (спасибі ж бо йому) на коридорі кінець урока
сповістив (Павло Тичина, II, 1957, 31).
3. у знач. присудк. сл. Добре, щастя, що... Та вже за те спасибі, що як розпитав [цилюрик], чим Маруся недужа, так разом і зібравсь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 82); Докучав було та робота. Докучає, — аж пече; та що врадиш? Спасибі хоч за те, що не б'ють десять раз на день, як от по інших, чуємо (Марко Вовчок, I, 1955, 102).
4. у знач. ім., невідм., сер. Подяка. — Коли, Нептун,
мені ти дядько, А я племінниця тобі, Та ти ж мені
хрещений батько, Спасибі зароби собі. Моєму поможи
Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді
(Іван Котляревський, I, 1952, 110); Та й ганявся ж Потапович за тим
спасибі! ..Таке йому смачне те генеральське спасибі!!
(Панас Мирний, I, 1949, 194); Рукам, що цей узор любовно
вишивали.., Спасибі хай летить над Волгу повноводу
(Максим Рильський, III, 1961, 127); — Виорю своє, а потім
Давидові й тобі пособлю. — Спасибі. — Спасибі не відбудеш
(Михайло Стельмах, I, 1962, 631);
// також у сполуч. із означ.
велике, сердечне, щире і т. ін. Велике
спасибі Вам за Ваш подарунок (Панас Мирний, V, 1955, 409);
Прийміть від мене сердечне спасибі за обіцяну поміч
словом і ділом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 114); Хома починав
при всіх бійцях читати майорові листа від Явдошки..
«Передай від мене і від діток наших щире спасибі твоїм
офіцерам, що прописали нашому голові...» (Олесь Гончар, III,
1959, 204).
♦ За спасибі — без плати. Дід знову забалакав:
— ..Я людям служу, громаді служу — так, за хліб,
за спасибі... от що! (Панас Мирний, I, 1949, 158); [Денис:]
Чорта з два я їх [ховрахів] ловитиму за спасибі!..
(Марко Кропивницький, II, 1958, 11); В пляшці була не горілка, а кислий
оцет. Хоч оцту теж за спасибі не купиш, але Сивокіз
образився і, відпльовуючись, пішов з весілля (Петро Панч, На
калиновім мості, 1965, 10).