СПАТИ, сплю, спиш; мн. сплять; недок.
1. Перебувати
у стані сну. Троянці покотом лежали І на дозвіллі
добре спали (Іван Котляревський, I, 1952, 156); Чую я — всі сплять,
аж хропуть; а мене і сон не бере (Панас Мирний, I, 1954, 79);
Сплю. Солодко, міцно і навіть сон бачу (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 252); Шура, здригаючись, спала тривожним сном,
спала й не спала, снила і марила наяву (Олесь Гончар, III,
1959, 191); На високому стовбурі старого в'яза в лелечім
гнізді сплять лелеки (Олександр Довженко, I, 1958, 85); * Образно.
Ще сонце спить, пташки мовчать (Тарас Шевченко, I, 1963, 304);
Золоті і сніжно-білі квіти латаття спали з розкритими
зіницями (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 78); За вікном спить ніч,
в темне небо загорнена, зорями прихорошена (Юрій Збанацький,
Сеспель, 1961, 100); * У порівняннях. Лежить вона, неначе
спить, хороша й свіжа, як квітка (Марко Вовчок, I, 1955, 83);
// Мати нормальний сон. Вже і тепер нерви у мене
заспокоїлись, сплю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 325);
// із запереч.
част. не. Страждати безсонням; мати неміцний сон.
[Химка:] Завдав [панич] мені загадку таку, що я не
спала й не їла, аж на лиці змарніла!.. (Панас Мирний, V, 1955,
221); [Олімпіада Іванівна:] Журиться [Люба],
блідне, не спить по ночах (Леся Українка, II, 1951, 39);
// перен. Бути безлюдним, затихлим. Спало в тьмі село,
коли 3 дзвіниці дзвони загули (Іван Франко, X, 1954, 307); Було
пізно. Місто спало, натруджене буденними справами
(Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 246); Маєток спав. Німо.
Покої, комори, сараї — змежили очі (Андрій Головко, I, 1957,
67);
// перен. Бути у стані повного спокою, нерухомості.
З нетерплячкою вдивлялися вони у темряву, та нічого
не бачили й не чули. Річка спала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349);
Тихо. Вечір. Спить тайга (Олександр Довженко, I, 1958, 112);
Половіють колоски пшениці, Жито спить, як в озері
вода (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 20); Я до моря вийшов рано —
море спить (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 87);
// перен.
Лежати мертвим; бути похованим де-небудь; покоїтися.
Під калиною дівчина Спала, не вставала: Утомилось
молодеє, Навіки спочило... (Тарас Шевченко, II, 1963, 12); Ягнятко
більше не озвалось... На світі нажилось, награлось...
Затихло... спить... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 61); — Хай
мирно сплять собі мерці; Нам — піклуватися живими!
(Павло Грабовський, I, 1959, 160); Вмер мій батько. І брата не стало.
Сплять вони під хрестом край села... (Володимир Сосюра, I, 1957, 244).
Класти спати див. класти; Кластися спати див.
кластися.
♦ Валетом спати див. валет; Лаври не дають спати
див. лавр; Спати без задніх ніг; Спати без пам'яті;
Спати важким сном; Спати як камінь (як мертвий) — спати
міцно, находившись, натомившись і т. ін. — Спить [Павлик]
без задніх ніг. Наковзається за цілий день — ледве
додому чапає (Михайло Стельмах, II, 1962, 399); — Я повертався
з роботи.. натомлений і голодний.. Лягав долі і спав без
пам'яті (Юрій Яновський, II, 1958, 65); Чоловік спить як камінь
(Василь Стефаник, I, 1949, 223); [Річард:] Я сам про себе забував
не раз: вдень працював, вночі, як мертвий, спав (Леся Українка,
III, 1952, 11); Спати вічним (гробовим і т. ін.) сном —
бути мертвим. Як зійде сонце правди та згоди, Я тоді
вічним сном буду спати (Леся Українка, I, 1951, 65);
Спати і в (уві) сні бачити див. сон; Спати мов (як,
наче і т. ін.) забитий (убитий) див. забитий, убитий;
Спати сном праведника (праведників) див. праведник;
Спати сном праведних (праведним сном) див. праведний;
Спати, як після маку (маківки) див. мак, маківка.
2. перен. Бути бездіяльним, пасивним, млявим. В'язала
[безнадійність] силу й перечила добуватися кращої
долі... Не дивно, що серед такого становища люди
ниділи, спали (Панас Мирний, IV, 1955, 326); — Камкою годуйте
[худобу]! Січіть, здобрюйте і годуйте. А то спите тут,
не вишукуєте [кормів] (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 7);
// Не
виявлятися, не проявляти себе (про почуття, здібності
і т. ін.). Сумління спить... Весь повний гніву розум
Силкується даремне розбудить (Дніпрова Чайка, Тв., 1960,
271); Спить сила, думка у тобі дріма (Петро Дорошко, Тобі,
народе.., 1959, 76).
♦ Серце спить (спало) чиє, у кого — хтось залишається
(залишався) байдужим. Вона молилась більше з обов'язку,
її думка притому мовчала, її серце спало (Леся Українка,
III, 1952, 648).
3. розм. Бути в статевих зносинах з ким-небудь. Обходила [Олена] Ганну Тетерівну аж два місяці за те, що та ніби хизувалася серед жінок городньої бригади своїми чарами і нахвалялася, що як захоче, так напустить їх навіть на Оксена і поробить таке, що він сам прийде до неї спати в комору (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 108).