в означеннях
Тлумачення, значення слова «спечений»:

СПЕЧЕНИЙ 1, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спекти1. — Оце вам м'яка паляниця, а се і хліб, сьогодні тілько спечений (Панас Мирний, I, 1954, 167); Їжа в них була одноманітна, убога — юшка з в'яленої риби з прісними коржами, спеченими на каміннях вогнища (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 16); — От бач, яка паска у нас хороша придалась? От і печений баранчик і поросятко дуже мудре спечене... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 237); Мати мовчала, її очі були сухі, мов спечена сонцем земля (Петро Панч, Іду, 1946, 27); Крізь спечені гарячкою уста інколи добувався тихий стогін (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); — Ма-мо... — ледь чутно ворушаться спечені жаром губи (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 128);
//  у знач. прикм. Що дикі свині бувають по лісах, се кожний знав і не чудується занадто: вони, врешті, не такі страшні і небезпечні, а спечені навіть смачні (Осип Маковей, Вибр., 1956, 372); Христя увійшла вся заплакана, держачи в другій руці спечену руку (Панас Мирний, III, 1954, 77);
//  у знач. ім. спечене, ного, сер. Хлібобулочний виріб або вироби, приготовлені способом випікання. Старі досвідчені колгоспниці дають оцінку кулінарним витворам жінок, враховуючи як смакові якості, так і зовнішнє оформлення спеченого (Народна творчість та етнографія, 3, 1961, 157).
Щойно (тільки що, тільки-но) спечений, ірон. — те саме, що новоспечений. Глибоко зітхнувши, далі заговорив [Ковалишин] тим твердим тоном, яким щойно спечені начальники звертаються до підлеглих (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 168).

2. у знач. прикм. Розморений, з почервонілим від спеки або внутрішнього жару лицем. Надійшов [професор].., а за ним поліцай, оба спечені, бо жара пекла (Осип Маковей, Вибр., 1954, 333);
//  Укритий смагою (про губи). Сень подав йому воду з дзбанком, і Василь довго-довго не віднімав спечених уст від посудини (Іван Франко, I, 1955, 175); Вона розтуляв спечені губи й ловить повітря.., обіймав пухкими рученятами шию лікаря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 414);
//  Випалений сонцем та засухою, без рослинності (про степ, ниву і т. ін.). Сонечко стоїть низько на заході й червонить своїм світлом гарячим спечений степ (Леся Українка, III, 1952, 476); Стомлена, спечена, пилом прибита, Журиться нива, дощем не полита (Іван Манжура, Тв., 1955, 42).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 502.

Коментарі (0)

СПЕЧЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спекти2. В сучасному доменному виробництві вирішальну роль у збільшенні виплавки чавуну відіграє агломерат (спечена з вапняком руда) (Радянська Україна, 24.I 1963, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 503.

Коментарі (0)