в означеннях
Тлумачення, значення слова «сперечатися»:

СПЕРЕЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Вести суперечку (у 1 знач.), доводячи що-небудь. Ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося, та так завзято, як ніби від нашої суперечки залежить щастя громадське (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 467); Другий зять не сперечавсь з тещею, мовчав собі та читав книжки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 203); Довго довелося генералові сперечатися з Обручовим. Обручов боявся відступити від букви закону (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 241); Ми маємо право і повинні сперечатися про долю і шляхи нашого радянського мистецтва, нашої радянської літератури (Максим Рильський, IX, 1962, 176); Хлопчик знав, що батькове слово завжди тверде й розсудливе і що сперечатися з батьком не можна (Олесь Донченко, V, 1957, 33);
//  Заперечувати проти чого-небудь, не давати своєї згоди на щось. У Марії Павлівни часом збирались її товариші на пораду, Микола Васильович ніколи не сперечався проти таких зборів у його домівці (Леся Українка, VIII, 1965, 205); «А що буде, як Денис мене свататиме, а мати моя буде так сперечатись, як.. Терпилиха?» — несподівано майнула думка в Насті (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 355).
 Не сперечаюся; Не буду сперечатися — уживається для вираження згоди з ким-небудь. — Ет, балаканина! Зрештою, за поетів не буду сперечатися, вам се ліпше знати (Леся Українка, III, 1952, 703).

2. Відстоювати своє право на що-небудь, на володіння чимсь. Подано автомобілі — розвезти акторів по домівках. Дехто почав сперечатися за місця в машинах. Кожний хотів їхати в першу чергу (Юрій Яновський, II, 1958, 60); Командири батарей люто сперечалися за кожний шмат землі: вже не вистачало місця для артилерійських вогневих (Олесь Гончар, III, 1959, 404);
//  чому, рідко. Чинити опір чому-небудь; противитися. [Маруся:] Стривай, Микито! Бог один бачить, що ти робиш з моїм серцем! Не маю сили сперечатися твоїй волі... (Марко Кропивницький, I, 1958, 99).

3. перен. Не поступатися перед ким-, чим-небудь якимись якостями, властивостями; суперничати. Ти усміхнулася, — і враз Все змерхло перед милим зглядом; З огнем очей сяйний алмаз Не міг сперечатися рядом (Павло Грабовський, I, 1959, 229); Міські ліхтарі сперечаються з місяцем (Володимир Сосюра, I, 1957, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 499.

Коментарі (0)