в означеннях
Тлумачення, значення слова «спідниця»:

СПІДНИ́ЦЯ, і, жін.

1. Жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу. — Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 436); Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив'язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Панас Мирний, I, 1949, 140); Переводила [Маланка] задуманий погляд на дочку. Відтак поправляла на ній намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Леся Українка, III, 1952, 643); Відчинилися двері, і на порозі стала дівчина. З кишені її куценької спідниці визирала ручка маленького кольта (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 17);  * У порівняннях. Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 377); Гошка красувався у широких, як спідниця, галіфе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 419);
//  спідниці, ниць, мн. Кілька таких одежин, які надягали під убрання для надання пишності. — Що це воно за пані! Прийшла простоволоса, неначе дівка. Чи надула спідниці, чи намостила обручів під сукню, що така товста (Нечуй-Левицький, III, 1956, 63); Станіславівська дячиха умостилася ліпше на лаві, розправила спідниці, виставила ноги, аби видно було її лаковані черевики (Гнат Хоткевич, II, 1966, 367);
//  У деяких народів — чоловіче вбрання, що нагадує такий одяг;
//  Частина жіночої сукні від талії донизу.
 Спідня спідниця див. спідній.
Держатися (триматися) за спідницю, ірон. — не проявляти самостійності, підкорятися волі якої-небудь жінки. — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 78); У (в) спідниці, ірон. — у жіночій подобі. В Христининій кімнаті неначе жив якийсь нетяга-бурлака в спідниці. Усе було розкидане, усе лежало не на своєму місці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 22); Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 310).

2. перен., розм. Жінка як представник своєї статі. [Степан:] Ти подумай, почали приходити додому люди, що, як і я, побували.. навіть у самому Берліні, у всіх столицях закордонних, були під командою знаменитих генералів, а вдома що, хто начальство? Хто командує? Спідниця (Олександр Корнійчук, II, 1955, 90); — Згублять тебе, Карпе, спідниці. Не ганяйся за ними вельми, колись підковзнешся, впадеш і вже не зведешся (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 140); — А ми вже думали — не прийдеш, проміняєш товариство на якусь спідницю... (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 523.

Коментарі (0)